Школа. Це слово наповнене різними емоціями для кожної людини. Для когось це жах, для когось же – суцільна радість, приємні теплі спогади про найкращі роки життя, безтурботне дитинство і солодку вату після занять. Але першочергове призначення цього закладу – це навчання дітей. Навчання в широкому сенсі, себто не лише базових наук, а й життя. Але чому так часто у місці, де нас мають робити освіченими, від нас часто приховують факти, соромлять за цілком природні процеси. Як от, скажімо, менструації. Якщо в Радянському союзі і мови не могло йти про sex education, то що заважає зараз, в 2020 році відверто говорити про все, що відбувається в нижній частині нашого жіночого тіла?

Неосвіченість вчител_ьок в питаннях статевого дозрівання часто є першопричиною. Підручники з основ здоров’я просто штампують за зразками радянських, не дивлячись на те, як стрімко в сучасному суспільстві змінюються цінності, пріоритети, як ми говоримо про те, що тримали за сімома замками на роті ще 30-35 років тому. Більше не можна мовчати і соромитись природних процесів свого організму, які дають змогу займатися сексом (я зараз про гормони, які підтримують лібідо), народжувати дітей та просто бути жінкою.

Часто медперсонал в школі, вчителі фізкультури та інші учасни_ці освітнього процесу знецінюють менструальний біль, говорять, що “від цього ще ніхто не помира_ла”. То чому ж так? Та через те, що вони банально не розуміють, що організм кожної людини – цілковитий ексклюзив і кожна людина так само ексклюзивно реагує на подразники. У однієї дівчини місячні можуть тривати 3 дні і не заважати її звичайному життю, в іншої ж – 6. Часом менструації занадто інтенсивні, що може вибити дівчинку з колії звичного шкільного життя.

По-друге, все, що пов’язано зі статевими органами викликає у людей відчуття бруду і сорому. Менструальна кров вважається найогиднішою рідиною на Землі, а такі прості слова, як то “вульва”, “клітор”, “вагіна”, “менструації” прирівнюються в консервативному осередку ледве не до матюків. Звідси і беруться евфемізми “гості з Краснодару”, “дівочі проблеми”, “червоні дні календаря” та “прибульці з Марсу” (так, навіть таке я колись почула від своєї однокласниці на уроці фізкультури). Ще гірше відбувається, коли дівчатко з болючими менструаціями настільки соромиться сказати про це викладачу, що їй доводиться терпіти часом дійсно нестерпний біль, деякі навіть втрачають свідомість через нестачу гемоглобіну в період місячних. І все це через неможливість сказати “у мене менструації, я не можу займатися”. І це все через стигматизацію та неосвіченість.

По-третє, якщо в школах і відбуваються якісь освітні процеси, що розповідають про менструації, вони відбуваються за закритими дверима від хлопців. Чому? Тому що чоловіків всіляко намагаються відгородити від теми жіночої фізіології, ми показуємо їм синю рідину на прокладках в рекламі й ховаємо тампони в найпотаємнішу шухлядку. Ми відводимо подружок геть від однокласників, коли просимо прокладку чи тампон. Невже така “сильна” стать отримає психологічну травму, якщо побачить пляму крові на стільці, що вчительки бігають і ховають його подалі від хлопчачих очей? Невже не можна пояснити, що це неконтрольований процес й у місячних немає розкладу з 8 до 15?

Може, годі мовчати про те, що відбувається з кожною здоровою жінкою? Годі пошепки говорити про них! Кажи вголос про своє тіло, свій біль, свої особливості! Інакше ми ніяк не виліземо з прірви під назвою “бути жінкою – соромно”. А воно нам в кайф?

Дивись і читай більше: відео про менструацію та методичка для дівчат-підлітків “Про менструацію і пов’язані питання”.

Текст: Марія Романенко
Ілюстрація:  Chelsea LaSalle

Підтримати нас на Patreon!       Залишити відгук! 


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.