«А як щодо сексуальної освіти: її викладатимуть у школах?», — з таким питанням журналістка Громадського звернулася цього травня до очільника МОН Оксена Лісового.  Його відповідь нас шокувала:

«Окремий урок сексуальної освіти вводити у програму наразі не будемо. Ці теми мають бути у курсі “Основи здоров’я”.

Водночас є багато складових, яким ми повинні приділити увагу. Приміром, так звана патріотично-виховна робота. Для мене це про розуміння ціннісних орієнтирів, які ти повинен усвідомлено сповідувати».

Що з цим не ок?

По-перше, ця цитата Оксена прямо суперечить його обіцянкам рік тому — тоді він заявив, що у МОН розробляють проєкт стандартів, які передбачають впровадження окремого курсу статевого виховання у шкільну освіту.

По-друге, цей випадок підкреслює, що Міністерству неважлива думка десятків тисяч громадян_ок України, які підтримали петицію про обов‘язкове статеве виховання у школах на сайті президента.


Сексуальна освіта — це не лише про цінності

Лісовий зазначає, що цінності повинні бути інтегровані в усі дисципліни, щоб діти могли усвідомлено сприймати й жити ними. Це підхід, який вартий уваги, адже цінності дійсно можуть бути частиною кожного предмета. Однак варто пам’ятати, що сексуальна освіта — це не лише питання цінностей, а, згідно зі стандартами статевої освіти ООН, й життєво важливі знання та навички, які допомагають дітям і підліткам орієнтуватися у складному світі міжособистісних відносин, здоров’я та безпеки.

Інтеграція цінностей статевої освіти в інші наявні дисципліни звучить чудово і перспективно лише для тих, хто не знає, як працює шкільна система. Насправді ми думаємо, що це спричинить цілий комплекс проблем:

  • Навантаження на вчителів. Зараз вчителі отримують мінімальну заробітну плату. Окрім свого предмета, ведення класів, перевірки зошитів та постійної підготовки до уроків, вони будуть повинні додатково покривати потребу учнів в інших знаннях. Є висока ймовірність, що на практиці вони просто уникатимуть тем, що стосуються статевої освіти через навантаженість програми, відсутності часу та спеціальних знань. 
  • Відсутність підручників та спеціалізованої літератури. Будьмо відверті: вчителям необхідні  підручники. Праця за підручником, який отримав гриф МОН, дає впевненість, що викладання здійснюється коректно. У зв’язку з навантаженням, набагато легше використовувати вже готові вправи та завдання. Якщо вчителі самі визначають і продумують, як в урок вписати цінності статевої освіти, тоді виникає ситуація, що ці теми виносяться непослідовно та фрагментарно. Людською мовою: учні можуть дізнатися інформацію невідповідно до свого віку, це може призвести до травматизації, або просто дізнаються про речі не повною мірою.

 

Питання сексуальної освіти в «Основи здоров’я»

Противники окремого предмету статевої освіти можуть сказати, що не потрібно «роздувати феміністкам проблему», адже цінності «будуть інтегровані в різні предмети, а знання і навички вже є в «Основи здоров’я». 

Нагадаємо, що у підручнику «Основи здоров’я» для 8 класу, який є рекомендованим МОН для навчання в школі, є наступне твердження: «Віктимні речі: занадто коротка спідничка, відкрите декольте, яскравий макіяж – можуть створити про вас хибне враження й спровокувати ґвалтівника». І це — не одна цитата, а ціла тема про те як не стати жертвою злочину. Тобто, цей підручник буквально поширює антинауковий термін «віктимна поведінка», викликає в учнів думку «сама винна» та створює помилкове уявлення про безпеку.

В програму основи здоров’я не включено актуальних проблем як грумінг та сексторшинг. Теми ЗПСШ, вагітності та контрацепції в програмі існують лише «для галочки», зосереджується увага на «утриманні», створюється демонізація сексу та страшилки про «мамо, не вбивай мене». 

Ми впевнені, що програма з  «Основи здоров’я» потребує серйозних змін і проблема полягає також в тому, що банально не вийде наповнити програму цього предмету необхідними темами з секс-просвіти, оскільки він охоплює теми від гігієни й чищення зубів до того, як врятуватися в небезпечних для життя ситуаціях. При всьому бажанні освітяни не можуть додати в цей предмет всі необхідні компоненти сексуальної освіти.

 

Чи дійсно секс-просвіта важлива?

«Якщо дитина знає, де її кордони, знає свої проблеми, своє тіло, то зможе розпізнати, коли щось ненормальне [зґвалтування або домагання] діється щодо до неї, і зможе про це сказати», — зазначає психологиня Маргарита Єгоренко.

Важко не погодитися з фахівчинею, як важко й прийняти факт того, що в умовах фактичної пандемії сексуального насильства над дітьми (кожна п’ята дитина в Україні потерпає від сексуального насильства – дитячий омбудсмен), розв’язання цієї проблеми не є пріоритетом. І це в той час, коли вийшло нове невтішне дослідження щодо сексуального насильства проти українських дітей «Дати дітям можливість говорити про це» від німецької Kindernothilfe — однієї з найбільших європейських організацій із захисту прав дітей. Членкиня Феммайстерні була присутньою на презентації дослідження під час зустрічі Робочої групи GiHA, організованої ООН Жінки.  Як бачимо, іноземні дослідники та дослідниці зафіксували, що в Україні:

  • недостатня обізнаність суспільства про сексуальне насильство над дітьми та недостатня сексуальна освіта дітей в школах;
  • постраждалі діти не усвідомлюють, що над ними вчинили сексуалізоване насильство або можуть звинувачувати себе в цьому;
  • недостатньо державних просвітницьких кампаній про сексуалізоване насильство, згоду на секс, звинувачення постраждалої/постраждалого (віктімблеймінг), а також відсутня інформація про доступні сервіси підтримки.

 

Критикуємо та пропонуємо 

Під час прочитання новини про заяву Лісового щодо статевої освіти, на сайті видання випливає наступна реклама «Розумієте, що шкільна очна освіта перестала давати дитині базові знання? Це не привід для паніки. Щоб відчути різницю у підході до викладання та забезпечити дитину найкращими навчальними матеріалами, випробуйте дистанційне навчання у школі (назва приватної школи)»

По-перше, дайте підвищення рекламникам цієї школи. По-друге, це вказує на неприємну тенденцію: якісну освіту можуть отримати лише ті, які можуть дозволити собі приватну школу. Чому так відбувається? Тому, що держава ігнорує дійсні потреби школярів та йде шляхом найменшого опору, перш за все внутрішнього. 

Ми вважаємо, що запровадження комплексної секс-освіти — це «завдання на вчора».  І цей предмет точно не має бути «заміщеним» чи «захованим» в інші предмети, а має існувати окремо та слідувати затвердженим стандартам.  

Розуміємо, що ці зміни — це не те, що можна запровадити швидко. Тому ми запустили для шкіл першу в Україні програму статевого виховання за стандартами ООН, розроблену експертками у галузі дитячої психології, медицини та репродуктивного здоров’я   та права.  

Якщо ви хочете, аби ми провели подібні лекції у вашій школі, напишіть нам на пошту (office@femwork.org) або в соцмережах.