Пандемія і карантин мали значний вплив на феміністичний рух і діяльність нашої організації зокрема. Феміністична майстерня працює над двома великими цілями: поширення ідей фемінізму та створення середовища феміністок у Львові. Через пандемію ми не можемо повноцінно виконувати одну з наших найважливіших задач — надавати безпечний простір для спільноти молодих феміністок міста, і нам, в цілому, стало складніше підтримувати та розвивати спільноту. Ми шукаємо нові засоби зв’язку, підтримки і солідаризиації: робимо онлайн-події, знімаємо відеолекції та запрошуємо на закриті маленькі заходи активісток. Наша організація прийняла виклик нових обставин і продовжує працювати на повну силу. У той же час для цього є великі перешкоди, про які важливо розповісти. 

Більшість активісток Феміністичної майстерні опинились в складних ситуаціях, через різні обставини. Ось кілька прикладів.

Одна з працівниць Феммайстерні вимушено переїхала жити в наше робоче приміщення на один місяць через тиск близьких щодо її небезпечної соціальної поведінки. А потім прожила в Феммайстерні ще додатковий місяць, через те, що в житлі, куди вона мала переїхати, перебувала на самоізоляції хвора на COVID-19 людина. 

Деякі активістки втратили додаткові, тимчасові або й постійні роботи, знайти яким заміну в часи пандемії, звісно, дуже складно. Інші стикнулись з додатковим фінансовим навантаженням на домогосподарство через те, що їхні близькі залишилися без роботи.

Одна з активісток стала виконувати додаткову віддалену роботу по допомозі в навчанні молодшому брату. Таким чином, тягар неоплачуваної домашньої праці лягає не тільки на плечі матерів, а й інших член_ок родини. 

Багато активісток стикнулись з питанням цифрової нерівності, не маючи власних ноутбуків для роботи і навчання, і будучи змушеними виконувати завдання з дому онлайн. Так, наприклад, дві активістки організації мають один ноутбук на двох, а одна активістка не має взагалі. Одну з них відрахували з університету, бо вона не змогла реорганізувати своє навчання онлайн. Інша не здала залік одного з предметів в університеті, і мусила відстоювати своє право не оплачувати повторне його проходження. Освіту, яку вони отримують в цих умовах, радше можна назвати навичкою подолання стресу і перешкод, аніж здобуттям професійних знань, які в майбутньому зроблять їх конкурентними на ринку праці. 

Додаткове емоційне навантаження лягло і на людей з проблемами з фізичним чи емоційним здоров’ям. 

По-перше, у групі ризику тепер люди з деякими фізичними розладами, оскільки вони можуть не одужати від коронавірусної інфекції. Через це дехто з них дотримується усіх правил соціального дистанціювання і довгий час не може організувати комфортне дозвілля, відпочинок і роботу.

По-друге, тривога людей з тривожними розладами могла тільки посилитись під час пандемії. Водночас страх і тривогу від звичних щоденних тепер відчувають майже всі люди.

Стратегії поведінки фемактивісток в умовах карантину можна розділити на два типи: дотримання усіх рекомендації самоізоляції заради фізичного здоров’я та нехтування ними задля збереження психічного здоров’я або роботи. У першому випадку жінки стикнулись з психологічними та економічними проблемами, не маючи можливості в домашніх умовах забезпечити нормально роботу, навчання і відпочинок. У другому випадку – могли стати агентками пандемії. 

Яку б стратегію не обирали активістки в цій кризі, ми бачимо, що переважно вони докладають величезних зусиль, проявляють волю і сміливо шукають шляхи реорганізації повсякдення.

На жаль, дехто не мають ресурсу зовсім на те, щоб підлаштуватись під нові умови. Інші сконцентрували свою енергію на подоланні пандемії. Для більшості ця ситуація оголила проблему відсутності фінансових збережень та накопичену втому через брак регулярного відпочинку і відновлення сил.

Допомогу в цій ситуації пропонує низка благодійних фондів, що надзвичайно важливо і цінно. У той же час, ми хочемо зауважити, що фінансова допомога переважно надається не на забезпечення повсякденних потреб – таких, як купівля ноутбуків чи психотерапія, а на нові проекти, які мусять генерувати громадські організації в часи стресу. Підхід фінансувати проекти, а не конкретні потреби, виглядає особливо цинічним в ці нелегкі часи. 

Феміністична майстерня, маючи інституційне фінансування, не стала вигадувати нові заходи для отримання кризового фінансування, а сконцентрувалась на тому, аби адаптувати річний план до нових умов. У цій ситуації ми стикнулись з протермінуванням основного фінансування на три місяці. Але ми продовжуємо працювати. 

Фемактивістки сьогодні героїчно працюють з подвійним навантаженням: без техніки, в умовах загроз фізичному і психічному здоров’ю, спрямовуючи свої зусилля на те, щоб після карантину відновити умови життя так, ніби не було ніякої кризи. Важливо розуміти, що після періоду адаптації під нові умови, багатьох наздожене втома і вигорання, а не стабільність і адаптивність. Нам потрібен буде відпочинок для відновлення здоров’я і сил. 

Ілюстрація: Alexandra Folino

Підтримати нас на Patreon!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.