«Феміністична майстерня» працює у напрямку допомоги літнім жінкам більше року. У цьому тексті розповідаємо, що вдалося зробити за цей час, у чому активістки знаходять мотивацію для волонтерства і які тенденції спостерігають.

Українські пенсіонерки отримують на третину нижчі виплати, ніж їх ровесники-чоловіки, свідчить статистика.  До цього призводять непропорційні умови щодо декретних відпусток, виконання неоплачуваної хатньої праці, розрив у зарплатах, тіньова зайнятість тощо. Літні жінки частіше живуть на самоті та мають менше заощаджень. Вразливість цієї групи посилилася на початку повномасштабного вторгнення. Маломобільні пенсіонерки не могли дістатися до супермаркету в іншому кінці міста, аби придбати товари першої необхідності, а продукти у найближчих магазинах швидко закінчувалися. Ситуація ще більше ускладнилася під час знеструмлень, спричинених російськими обстрілами, та планових відключень електроенергії. Щоб підтримати бабусь, допомогти їм подолати тривогу і придбати потрібні речі, ми запустили програму волонтерської підтримки літніх жінок Львова. Волонтерки купували необхідне або домовлялися про підтримку з партнерськими організаціями, збирали пакунки і їздили до бабусь. На місці спілкувалися та пропонували допомогу з хатніми справами. У березні 2023 року програмі виповнився рік.

Активістки ФМ Анастасія-Любов та Іванка — постійні волонтерки напрямку допомоги літнім жінкам. «У нас є робочий телефон (093 645 46 11), куди можуть дзвонити бабусі, або інші люди, хто знає про їхню потребу. Перед запуском програми ми дзвонили до голів ОСББ, які могли б передати контакти пенсіонерок у потребі і просто розпитували знайомих», — згадує Любов.

Що вдалося зробити за цей час?

Загалом ми охопили 58 бабусь, зараз допомагаємо 29 з них. І з 15 з них ми підтримуємо зв’язок від початку існування проєкту, тобто понад рік. Активістки ФМ регулярно допомагають підопічним і  призупиняють допомогу тільки якщо бабусі вже не потребують цього.

Іванка працює у напрямку від початку. За цей час у волонтерки з’явилися своїми фаворитки, розповідає дівчина: «Є бабуся-колекціонерка магнітів, є колекціонерка ікон, є фанатка Олега Винника, дослідниця родового дерева. Є бабусі, чиїх улюбленців я знаю. Мій візит один раз у місяць для них – супер весела подія. Я приїду на веліку, розкажу, як у мене справи, розпитаю про їх здоров’я, подивлюсь на домашніх улюбленців, на грядочки, що і як посходило». Любов також відзначає, що бабусі люблять вирощувати рослинки. «Коли ти допомагаєш ще комусь, тоді і власне життя стає приємнішим, ти відчуваєш себе спроможною. Мені здається, що бабусям цінно, коли вони дають щось у цей світ. Вони навіть волонтеркам у відповідь щось давали: яблуко чи квітку, тобто виявляють дзеркальну турботу», – ділиться активістка.

Труднощі волонтерства

 До програми долучалися також інші волонтерки, однак більшість з них не могли працювати у напрямку постійно через вигорання. Така діяльність — емоційно виснажлива, зізнається Іванка. У роботі з бабусями доводиться зіштовхуватися з нетактовністю та жертвувати власними кордонам. «Тому я щоразу ставлю собі питання: в яких умовах росли ці люди, в якій системі цінностей виховувалися, які у них зараз когнітивні здібності – це допомагає дивитися фільтром толерантності. Це така аудиторія, яку ми можемо як вразливу групу підтримати, але не вимагаємо у них змін. Це люди іншого інформаційного та ціннісного покоління», — пояснює волонтерка. Щоб зберегти проєкт та уникнути плинності кадрів, активістки запровадили кур’єрську доставку продуктових пакунків до учасниць програми. Це оплачувана робота, яка передбачає регулярні щомісячні візити до визначеної кількості бабусь. У той час як волонтерки можуть відвідати кількох підопічних за місяць, допомогти ресурсами чи донатами. Візит триває 15-20 хвилин, це розмова на загальні теми, але частково допомагає закрити потребу в турботі.

Активістки ФМ кажуть, що запобігти вигоранню могла б фінансова підтримка. «Українці охоче донатять на військові потреби, і це чудово, але поки матеріальна підтримка проєктів, які допомагають вразливим групам, залишається непопулярною, волонтерити складно», – каже Любов.

Як літні жінки стали вразливою групою

Репродуктивний тиск – одна з причин, унаслідок якої літні жінки опинилися у вразливому становищі, зауважують активістки. «Сьогодні ми маємо більше можливостей опиратися репродуктивному тиску: як на індивідуальному рівні, так і системно. У старшого покоління таких можливостей було значно менше, – ділиться Любов. – Примус до заміжжя, народження дітей, фінансова нестабільність, відсутність особистого простору для проживання, належного рівня обізнаності щодо комунікації у сім’ї, високий рівень сімейного насильства з боку чоловіка, відсутність інституційного захисту – усе це призвело до розколів у сім’ях, до наростання ворожості один до одного, віддалення дітей від батьків. Звісно, є випадки, коли діти розуміють відповідальність і підтримують старших родичів, але це не надто розповсюджена ситуація».

 «Ми хотіли б, аби бабусі більше соціалізувалися, ходили одна до одної в гості, зокрема. На жаль, це не дуже перспективний сценарій, – ділиться Іванка. – Учасниці програми – маломобільні, їм складно вийти з будинку, а похід у магазин може займати цілий день. Максимум культурного життя – літургія у церкві. Крім того, якщо ти довго живеш у соціальній ізоляції, то звикаєш до цього».

Літні жінки – вразлива категорія, яка потребує уваги, і водночас непомітна на загальному тлі. Вони не можуть впоратися самотужки, але мовчать про це. Активістки ФМ переконані, що не важливих людей не існує, і працюють, аби проблеми літніх жінок в Україні стала видимою.

Текст: Ірина Соколовська