Під час п’ятої зустрічі Ukrainian Feminist Kitchen спікерки з Вірменії та Нагірного Карабаху, а також учасниці з України обговорили, чому вони навчилися на досвіді воєн і як це змінило їхні активістські погляди. Під час прослуховування інтенсивної дискусії запрошуємо вас помалювати під керівництвом Вікторії, нашої художниці.
А ось кілька цитат з події:
«Я з регіону, який у 60-х роках був переважно російськомовним. І для мене це не було проблемою. В умовах повномасштабного вторгнення мені здалося дуже важливим спілкуватися з громадськістю належною мовою, яка не є російською», – Марина Мариніченко
«У багатьох випадках місцеві жителі хотіли називати це “війною”, тому що “ескалація” – це, скажімо так, нормальна ситуація, а “війна” – це щось нове, і тут є відповідальна сторона», – Кнарік Мкртчян
«Кожна сторона використовує ті слова, які для них більш прийнятні. Але ми, як активіст(к)и, намагаємося побачити всю проблематику за цими словами», – Ліза Матевосян
«Щось, що зараз є актуальним для нас, це просто залишити російську деколонізацію росіянам, місцевим активіст(к)ам, націям всередині Російської Федерації, які намагаються будувати свій місцевий опір», – Марина Мариніченко
Приємного перегляду! https://youtu.be/w4qRrK9mAao?si=yGwtmBRn5K1e-NXY
Колаж з робіт учасни_ць зустрічі, зроблений Вікторією Черняхівською
