20-21 квітня ми провели “(не) на часі” у Львові – проект про спротив насиллю та мілітаризації.

“(не) на часі” – це наш спільний з київської ініціативою FemSolution проект, який складається з низки відкритих і закритих заходів з метою аналізу та критики різних форм насилля в умовах мілітаризації, а також винайдення механізмів протидії йому.

Ми вирішили реалізувати цей проект, оскільки, по-перше, нам бракує усвідомлення і проговорення соціальних проблем, які пов’язані з воєнними діями на Сході. Переважно в суспільних дискурсах соціальні проблеми відходять на другий план і є не на часі – спочатку здобути перемогу, спочатку закінчити війну, а потім говорити про інше.  Ми хотіли наголосити, що такий підхід не видається нам дієвим і що про поточні проблеми потрібно говорити вже сьогодні.

По-друге, нас непокоять різні прояви насильства і побутування культури насильства. Ми бачимо загострення цих процесів через війну і мілітаризацію суспільства, адже замовчування і відсування проблем буденного насильства (домашнього, домагань на роботі та навчанні тощо) спричиняє його збільшення.

Тому для протидії ситуації, яка склалась, ми провели низку заходів.

Перша частина проекту відбулась у Києві 6-7 квітня, де пройшли, аналогічно до Львова, обговорення про досвід насильства та панельна дискусія про воєнне та мілітарне насильство. Програма містила також два навчання: з протидії психологічному насильству та сексуальним домаганням і тематичний кінопоказ з обговоренням.

Львівська програма “(не) на часі” почалась з презентації “Мотивація до участі у збройному конфлікті на Сході України”. Соціологиня Ганна Манойленко зробила доповідь про результати широкого дослідження, в якому взяли участь військові чоловіки та жінки, задіяні, що безпосередньо або опосередковано брали участь у бойових діях. Дослідження складалось з 43 напівструктурованих інтерв’ю. Ганна виділила свідчення респондент_ок щодо таких мотивів, як події Майдану та анексії Криму і почуття обов’язку долучитися до вирішення цих проблемних ситуацій,  страх за майбутнє покоління, потреба заробити гроші. Дослідниця зазначила, що мотиви усіх респондент_ок були дуже переплетеними і не зводились до певної однієї причини.

На продовження програми публічних подій відбулось читання та обговорення нарису “Від насильства над тілами до корпусу права” Гертруд Кох. Цей текст присвячений фільму Джона Форда “Чоловік, який застрелив Ліберті Валенса”, і порушує питання правдивих засновків постання держави. Охочі долучились до публічного читання матеріалу та порефлексували щодо питань творення правди, права та історії.

Панельна дискусія “Війна і мир” зібрала спеціаліст_ок, які працюють з різними контекстами конфлікту і війни. Марта Гавришко (Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України) розповіла про невидимі ролі жінок під час війни, Анна Лиско (Львівський центр медіації) наголосила на можливості і потребі врегулювання усіх видів конфліктів мирними шляхами, через перемовини, Андрій Козінчук, (ГО “ВГО Побратими”) поділився досвідом реінтеграції людей, які повернулись із фронту, в форматі peer-to-peer (рівн_а з рівн_ою), Ніна Потарська (Міжнародна ліга жінок за мир і свободу) закцентувала на тому, що для профілактики конфліктів має бути забезпечено інтереси усіх категорій населення. Модерувала подію Альона Ляшева (Спільне).

Окрім цього, у проекті була програма закритих заходів для активісток. Вона почалась з дискусії у форматі групи росту самосвідомості, за модерації Йош (Феміністична майстерня). Учасниці рефлексували, що таке насильство взагалі, і як досвід насильства впливає на життя та стосунки з нашим оточенням.

Наступною подією був тренінг від психологині Марти Чумало (Центр “Жіночі перспективи”), де учасниці з’ясували, як відрізнити насилля від конфлікту, досліджували механізми спротиву насиллю та боротьби зі стресом для прийняття зважених рішень в житті.

На другий день Яна Салахова (Театр для діалогу) провела навчання про методи ненасильства в боротьбі за суспільні зміни. Учасниці освоїли інструменти аналізу та планування.

І яка ж майстерня без рукоділля? Завершили програму подією, де на згадку про проект власноруч створили собі ордени за пропаганду миру та ненасильництва.

Записи публічних подій київської та львівської частин проекту “(не) на часі” ви можете подивитись на нашому ютуб-каналі тут (посилання на плейлист)

Фото: Миро Клочко

 


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.