15 лютого ми зустрілися у просторі Феммайстерні задля лекції на важливу тему — «Секс-робота чи проституція: яблуко розбрату феміністок».

Знаємо, що охочих прийти на подію було більше, ніж вмістив наш простір, тому ми думаємо провести таку ж подію ще онлайн.

А зараз ловіть тези з події від лекторки Ксенії Термасіної:

Статистика

Орієнтовний гендерний розподіл серед сеkс-працівни_ць:

  • Жінки – 80–90%
  • Чоловіки – 10–15%
  • Небінарні та трансгендерні особи – 1–5%

Орієнтовний гендерний розподіл серед клієнт_ів:

  • Чоловіки – 90–99%
  • Жінки – 1–10%

Джерела: UNODC (Управління ООН з наркотиків і злочинності) – вказує, що жінки становлять більшість секс-працівни_ць у всьому світі, а чоловіки є основними покупцями.

WHO (Всесвітня організація охорони здоров’я) – підтверджує, що жінки переважають у проституції, але чоловіча та ЛГБТ+ проституція також існує.

Дослідження в Європі та США (наприклад, звіти з Німеччини, Нідерландів) показують, що близько 80–90% секс-працівни_ків – це жінки, а чоловіки складають меншу частку.

Криміналізація клієнта (Шведська модель, «Нордична модель») – це заборона на купівлю сексуальних послуг, де клієнти караються законом, але секс-працівни_ки не несуть кримінальної відповідальності. Такий підхід базується на ідеї, що проституція є формою насильства, а сеks-працівни_ки є тими, хто переживає насильство. Приклад – Швеція, Норвегія, Франція.

Легалізація проституції – це державне регулювання сеkс-індустрії, де проституція стає легальною діяльністю з певними вимогами (наприклад, обов’язкові медичні огляди, реєстрація, оподаткування тощо). Держава контролює цей ринок подібно до інших професій. Приклад – Нідерланди, Німеччина.

Криміналізація проституції – це підхід, за якого всі аспекти проституції вважаються злочином. Це може включати: Покарання для секс-працівни_ків за надання сексуальних послуг. Покарання для клієнтів за купівлю сексуальних послуг. Покарання для посередників (наприклад, сутенерів, власників борделів).

Оскільки проституція в Україні є нелегальною, офіційна статистика щодо її поширеності відсутня. Проте, за оцінками експерт_ів, в Україні близько 50 000 жінок займаються комерційним сексом. При цьому кожна десята з них є неповнолітньою (gazeta.ua) Регіональні дані свідчать про концентрацію сеks-працівниць у великих містах та обласних центрах. Наприклад, у Києві нараховується близько 9 000 жінок, які займаються проституцією, в Одеській області — 6 000, а в Донецькій та Дніпропетровській областях — по 3 000

Аргументи сторін

Шведська модель

Зменшує кількість проституції. Після впровадження шведської моделі в 1999 році, яка криміналізує покупців сексуальних послуг, кількість сеks-працівни_ць у Швеції не збільшилася. Згідно з урядовим звітом 2010 року, в період з 1999 по 2008 рік вулична проституція зменшилася наполовину. У 2013 році інший звіт повідомив про подальше зниження рівня вуличної проституції за останні 10 років. Однак слід враховувати, що точні дані важко отримати через прихований характер цієї діяльності.

Легалізація

Після введення в дію реформи приток іноземних працівниць у секс-сферу країни збільшився, особливо після розширення Євросоюзу на схід і включення Болгарії та Румунії. У різних частинах країни почали відкривати борделі. 14 років після введення реформи «сеkс-бізнеси» були присутні у 40% земель Нідерландів, і всього на той момент було 833 такі бізнеси

Стигматизація жінок*

Шведська модель

Ставлення до самих жінок* у суспільстві різко погіршилося, і на відміну від громадських організацій, які бачать жінок* як суб’єктів з підвищеною вразливістю, широка публіка розглядає жінок як відповідальних за акт купівлі-продажу (Kuosmanen 2011). Тому зиски від реформи компенсуються негативними наслідками. Держава може навіть сплатити секс-працівниці лікарняний, але поліція до таких жінок буде ставитися з презирством (Hulusjö 2008, Levy 2014).

Легалізація

Водночас стигма в Нідерландах теж не зникла: сеks-працівницям, наприклад, складно отримати кредит на житло, коли вони заявляють про своє джерело доходу, попри те, що воно легальне.