Жінки часто чують про те, як важливо любити себе, своє тіло й зовнішність. Мовляв, варто лише почати — життя одразу зміниться. Разом із тим, існує безліч інструкцій: тренінгів, журналів, телепрограм тощо про те, як жінка має доглядати за собою, аби бути красивою. Постає запитання: яку себе треба любити? Чи для того, щоби ми могли себе любити, нам необхідно регулярно працювати над собою? І що робити, якщо любов до себе дається важко? Активістки Феміністичної майстерні провели півроку, ставлячи собі та іншим питання про тіло і красу. Зараз ми завершуємо проект «Бути в тілі» та розповідаємо вам, як усе було.

Влітку минулого року три активістки Феміністичної майстерні — Анка, Катя та Ёш серйозно зацікавилися темою бодіпозитиву. Походячи від феміністичних ідей та цінностей, цей рух прагне до прийняття людей із різними тілами та зовнішністю та відмови від нормативного уявлення про красу. Саме тому феміністки вважають його одним із методів спротиву патріархату. Проте схожі ідеї та практики є нерідко близькими і зрозумілими для тих жінок*, які можуть не знати ані про фемінізм, ані про бодіпозитивність. Отже, ми віримо, що бодіпозитив може бути ефективним інструментом для об’єднання та солідаризації різних жінок.

Завдяки підтримці Українського жіночого фонду, наша цікавість оформилася в дослідницький проект. Ми хотіли дізнатись, як жінки ставляться до свого тіла, що саме здається їм красивим та чому вони приділяють час своїй зовнішності. Разом із тим ми прагнули привернути увагу до проблеми відчуженості від свого тіла й неприйняття себе, наголосити на важливості усвідомлювати власні потреби. Назва проекту «Бути в тілі» відображає наші наміри.

У рамках проекту ми організували п’ять обговорень у форматі фокус-груп із різними жінками* з трьох регіонів України. У відкритому конкурсі на партнерську участь у проекті ми отримали більше 30 заявок звідусіль та обрали Нову Каховку (Херсонська область) і Токмак (Запорізька область). Завдяки місцевим громадським діячкам Наталі Криворучко (Інститут суспільних ініціатив, м. Токмак) та Оксані Михайленко (Перспектива, м. Нова Каховка), ми поговорили про ставлення до тіла та краси і з місцевими активістками та депутатками, зі школярками та пенсіонерками. У Львові ми також організували три фокус-групи,на одну з яких запросили виключно феміністок, аби перевірити наше припущення щодо бодіпозитиву як універсального інструменту спротиву патріархату. 
Усього нам вдалося поговорити з 32 жінками*.

Деякі з учасниць чотирьох груп асоціювали себе з фемінізмом, але навряд регулярно практикували свідому відмову від б’юті-практик та бодіпозитив. Серед наших героїнь були ті, для кого одяг та макіяж — це спосіб опротестувати суспільні норми. Але більшість жінок*, з якими ми говорили, вказували на те, що індустрія краси все ж допомагає їм почуватися впевненіше та спокійніше.

Результати дослідження ми оформили у вигляді виставки й газети. На дев’яти стендах ми зібрали найяскравіші цитати з інтерв’ю з жінками*. Ми запитували в них не лише про цінності та уявлення, а й про рутину краси: як вони доглядають за собою, скільки ресурсів: часу, зусиль та грошей — вони витрачають на це, що спонукає вдаватись до б’юті-практик, що є неприйнятним та від чого їм довелось або вдалось відмовитись. У тих, хто ділилися з нами успіхами в приязному ставленні до себе ми також цікавилися, хто чи що допомогло їм прийняти себе.

Твердження респонденток доповнені короткими анотаціями, у яких ми на правах спостережливих координаторок процесу роздумуємо про те, що для нас є красою, до чого, на нашу думку, жінки вимушені вдаватися, щоби почуватися привабливими, а також намагаємося зрозуміти, чим обумовлені наші власні уявлення.

Експозицію взимку вже побачили у Львові, Токмаку та Новій Каховці. Під час відкриттів відвідувач(к)ам провели екскурсію, а всі охочі змогли підписати листівки тим, кому вони вдячні за важливі тілесні спогади. Також у рамках відкриття в Токмаку відбулась “жива бібліотека”, під час якої співкоординаторки проекту Катя та Анка розповіли про власні досвіди бодіпозитивності.


І поки ми плануємо ще одну експозицію у Львові, проте вже в травні і просто неба, ділимося з вами макетами стендів, а також знимками листівок та газет, які ми надрукувати спеціально до проекту «Бути в тілі». Тож тепер ви зможете відвідати виставку, не виходячи з онлайну! Якщо ви хотіли б отримати примірники газет чи листівок для себе, своїх приятел(ьок) чи організації, заповніть цю анкету та чекайте відповіді.


*Під жінками в даному контексті ми маємо на увазі тих, хто має досвід жіночої соціалізації та / або ідентифікували себе як жінки в якийсь період часу.

Проект “Бути в тілі” реалізується за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд».


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.