Чотири активістки зустрілися онлайн, щоб обмінятися думками про повсякденний активізм у своїх колективах. Визнаючи важливість спільної підтримки, і наголошуючи на системних нерівностях і патернах, які ми ненавмисно відтворюємо, ця дискусія підкреслює потребу зцілення, відмови від мислення про дефіцит та конкуренцію, а також необхідність спільного створення саморефлексивних і турботливих просторів та механізмів, заснованих на солідарності, на всіх рівнях наших суспільств.

Ось ці активістки: Йош, феміністична активістка, ексголова «Феміністичної майстерні» (Україна), Алла Солод, координаторка «Феміністичної майстерні» (Україна), Лаура Скіавоне та Антонелла Амадей, активістки Municipio Sociale Làbas (Італія).

Йош підкреслила цінність колективних процесів на різних рівнях:

«Коли ми говоримо про колективні процеси, перш за все, ми визнаємо цінність якогось колективу — чи це наша активістська група, чи наші друзі, чи сім’я, чи громада нашого району, міста, чи ширше — наша нація».

Йош також зазначила, що в контексті війни Росії проти України вона очікує від людей в Європі відповіді на питання: «Чи належу я до людей, які підтримують агресію, чи до людей, які програють, коли агресор переможе?» Вона також розкритикувала розрив між теоретичним активізмом і практичною колективною турботою, який вона спостерігала серед російських активісток.

Алла наголосила на визнанні людяності тих, хто постраждали від війни, зазначивши:

«Визнати, що перед тобою людина, вона є не лише частиною якихось політичних дебатів».

Вона наголосила на відповідальності громади за підтримку травмованих війною людей, підкресливши, що міста часто не готові прийняти людей з травмами, пов’язаними з війною, такими як ампутація кінцівок. Вона зазначила, що для того, щоб ці люди могли жити в місті, вони повинні мати можливість пересуватися по ньому, підкресливши необхідність доступної інфраструктури. Алла також зауважила, що громади повинні активно визнавати людей, які повертаються, розуміти їхні потреби й пропонувати відповідну допомогу, при тому зазначивши: «Не буде ніякого відновлення для цивільних осіб, поки не закінчиться війна».

Лаура Скіавоне говорила про необхідність взаємної підтримки, щоб будувати майбутнє і залишатися на зв’язку з матеріальними реаліями. Вона переконана, що потрібно виходити за межі своєї комфортної бульбашки, де легше створювати бажані для тебе відносини та культуру:

«У різних місцях є різні владні структури, і з ними треба взаємодіяти. Для нас дуже важливо, щоб ви взаємодіяли, тому що є тенденція створювати щасливу бульбашку там, де ви живете, що в довгостроковій перспективі не призводить до колективної турботи».

Вона також зауважила, що політичні організації часто забувають про своє коріння в конкретних районах, які повинні визначати їхні дії та напрямки. «Однією з тенденцій, особливо серед такого роду політичних організацій в Італії, є забувати, що вони розташовані в конкретному районі, і це дійсно має визначати спосіб, в який вони діють, і напрямок, який вони обирають», – пояснила вона.

Антонелла Амадей підкреслила, що автономія є взаємозалежною.

«Автономія не є незалежністю, але автономія спирається на взаємозалежність», – заявила вона.

Вона відрізнила взаємопідтримку від благодійності, підкресливши, що її потрібно будувати разом. «Суть взаємопідтримки полягає в тому, що вона не нав’язується отримувачу, а будується разом, і це не благодійність», – пояснила Антонелла. Вона підкреслила важливість чіткої комунікації та довіри, виступаючи за конструктивну і турботливу критику. «Довіра не може існувати, якщо ми не говоримо один одному, що працює, а що ні, особливо те, що не працює», – зазначила вона.

Лаура наголосила на необхідності подолання системної нерівності та патернів, що відтворюються в активізмі, заохочення колективної саморефлексії та турботи про те, щоб дії відповідали потребам місцевих громад. «На нас неминуче впливають владні структури, в яких ми живемо. І в цьому сенсі відповідальність кожного полягає в тому, щоб вказувати, коли це відбувається”, – додала вона.

Під час заходу усі охочі долучились до малювання традиційних українських великодніх атрибутів. На основі цих робіт Вікторія Черняхівська створила цей колаж. 

Запрошуємо переглянути розмову тут:  https://youtu.be/Cu9Vs6RZeCc

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.