Ми побували на 15-ому форумі всесвітньої мережі феміністок AWID! Цей форум зазвичай відбувається раз на 4 роки, проте через COVID вийшла затримка, тому попередній форум був в далекому 2016.

Насправді ми вже вдруге відвідали форум, цього разу нашу організацію представляла Йош, співзасновниця Феммайстерні.

«Форум мені здався місцем, де треба говорити про складні теми і об’єднуватися з людьми з інших континентів через скорботу, злість, відчай і незгоду.

Я приїхала говорити про Україну, та спершу мовчала і слухала, усвідомлюючи, що я тут — біла людина. Я не знаходила, як говорити про “в нас теж війна”, адже жінки з Палестини, Судану, М’янми не тільки переживають збройні атаки, а й не отримують тої гуманітарної підтримки, яку отримує Україна.

Це гарний досвід, щоб змістити фокус зі свого горя на горе інших народів, і подумати, як нам жити з цим разом.

Мене вразило, що з людьми з іншого кінця світу ми можемо так просто утворити коло для обговорення якоїсь теми і говорити, доповнюючи одні одних. Так, ми говорили про суспільні виклики для феміністок і тактики мобілізації руху, владу всередині феміністичних організацій і про співпрацю з донорами.

Я інакше поглянула на міжнародні рамкові угоди щодо прав жінок і протидії насиллю: хоч я бачу у них багато поверхневості, вони все ж створюють спільний словник та грунт для порозуміння між жінками по всьому світу.

“Наші проблеми меншою мірою — про розвиток, і більшою — про існування взагалі. І якщо ми будемо її обговорювати ізольовано в наших власних занепокоєннях, вони ніколи не будуть вирішені”, — із центральної сцени сказала активістка, і я не можу не погодитись.

В час війни складно знайти ресурс на емпатію до жінок на іншому кінці світу, але можливо тільки в цій спільності і лежить відповідь на пошук кінця насилля.

І поки ми тримаємо спротив, ми можемо навчитися в активістки з Вануату, як організувати рух в країні, що тоне через глобальне потепління. А в індійської феміністки — як чинити спротив західним ідеям вел-біінгу, коли в тебе забирають землю. І, можливо, бачити опору не тільки в словах про солідарність, а в силі знань, вкорінених в їхній багатовічні традиції спротиву колонізаторам.

Зрештою я відправила лист підтримки ув’язненій в Криму Ірині Данилович в рамках акції солідарності політичним ув’язненим жінкам, а в останній день — виголосила промову про боротьбу України та сподівання, що імперії впадуть».