«Цивільний кодекс — крок назад, не допустимо відкат», — скандували учасниці мирної акції 8 березня у Львові. Більше 100 людей вийшли на площу перед Львівським оперним театром, щоб закликати народних депутатів до перегляду проєкту нового Цивільного кодексу. На їхню думку, документ несе ризики дискримінації та відкату у сфері прав людини.

Боротьба з інституційним насильством та сексизмом

«Ми маємо разом долати інституційні бар’єри, які порушують права жінок. Ми маємо вимагати захисту дівчат і жінок у вищих навчальних закладах, де вони все ще зіштовхуються з сексуальними домаганнями та сексизмом, ми маємо вимагати адекватного покарання для кривдників та ґвалтівників, які би посади вони не займали, як би їх не покривав патріархат.

Поки такі ініціативи народжуються в стінах найвищих законотворчих органів, ми маємо виходити і заявляти, що ми не будемо мовчати, ми не будемо толерувати насильство щодо жінок і дівчат», заявила Ірина Трохим, заступниця голови ГО «Центр «Жіночі перспективи».

Небезпека терміну «доброзвичайність»

«За насильство — відповідальність, а не фейкова доброзвичайність», — звучало серед гасел акції. Доброзвичайність — раніше невідоме закону поняття, яке хочуть запровадити автор/ки проєкту. Це сукупність моральних норм та принципів, усталених у суспільстві. Що конкретно мається на увазі за цим терміном, не зрозуміло. Саме тому ним легко маніпулювати та виправдовувати ним «традиційні» домашнє насильство та дискримінацію — під прикриттям нібито «суспільної норми».

«Ми не хочемо, щоб чиїсь моральні принципи і традиції офіційно дозволяли насильство над жінками, тому вимагаємо зупинити розгляд проєкту і ініціювати широкі громадські обговорення!» — зазначила Ольга Ященко, голова ГО «Феміністична майстерня».

Ризики дискримінації та правова невизначеність

Новий кодекс є дискримінаційним за багатьма ознаками. Він уникає уже прийнятої термінології сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності, ховаючись за розмитим «правом на індивідуальність». При цьому право на індивідуальність може бути обмежене, якщо воно суперечить «доброзвичайності». 

«Принцип правової визначеності вимагає чіткості і однозначності термінів, бо саме визначеність захищає від свавілля і гарантує захист громадянам.

Нам потрібні реальні механізми захисту і чіткі визначені терміни в законодавстві, а не розмиті уявлення про моральні норми», — наголосила Ольга Ященко.

Права людей з інвалідністю та загроза «совєцьких» практик

До того ж, проєкт ніяк не враховує права людей з інвалідністю. Він не вносить нових дискримінаційних положень, але зберігає застарілі, що суперечать Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Фактично, на основі психіатричного діагнозу людина може втратити можливість самостійно приймати рішення. Цей підхід створює великий ризик зловживань з боку опікун_ки.

«Проєкт кодексу Стефанчука — відкат держави до совка» — одне з гасел акції, яким учасниці підкреслюють ризик повернення до застарілої практики, де держава обмежує права людини замість того, щоб гарантувати їх і забезпечувати підтримку.

Обмеження права на розлучення та репродуктивний тиск

Також в проєкті йдеться про повернення заборони розривати шлюб під час вагітності та протягом першого року життя дитини. Тобто людей, які не хочуть жити разом, можуть законодавчо до цього примушувати. Ще одне обмеження — зниження шлюбного віку. В кодексі планували знизити шлюбний вік до чотирнадцяти років у разі вагітності. Тільки підвищена увага громадськості та сотні скарг від активісток та правозахисниць змусила депутаток та депутатів відступити від цього рішення.

«Сьогодні заборона на розлучення під час вагітності, а завтра — розлучення за дозволом чоловіка і заборона абортів. Спочатку закріплення поняття доброзвичайності, а потім — нам диктуватимуть як ми маємо виглядати і що носити. Нічого не нагадує? — запитала ком’юніті менеджерка ГО “Феміністична майстерня” Любов Панькевич. —Вони хочуть по-тихому затвердити цей новий кодекс, по-тихому забрати у нас права. Але ми будемо гучні. І якщо їм не сподобається — вони будуть залякувати. Але ми жінки — ми щодня долаємо страх. І ми зупинимо відкат в правах».

Крім цього, у документі пропонують визнавати шлюб недійсним, якщо хтось із подружжя здійснює трансгендерний перехід.

«Це документ, який може стати базою всього нашого життя, і те, що там написано зараз — це не просто проблемні дзвіночки, це конкретний дзвінок нам в двері — жінкам, ЛГБТІК людям, людям з інвалідністю, а значить і всім іншим вразливим категоріям населення, бо як показує досвід сусідніх країн, країни, які погоджувалися на точкове звуження прав, отримували системний демонтаж гарантій» — підсумувала Ольга Ященко, правозахисниця, голова ГО «Феміністична майстерня».

Культура насильства як системна проблема

Учасниці підкреслили, що Цивільний кодекс є симптомом глибшої системної проблеми. Йдеться про культуру насильства, яка досі глибоко вкорінена в нашому суспільстві. Важливо продовжувати з нею боротись, вважає активістка Дарія Селищева:

«Говорю про культуру насилля, з якою ми боремося, про культуру, де правда за тим, хто голосніше кричить, сильніше б’є, має більше влади і менше причин зупинитися й подумати. Хто не дає місця ні жінці, ні ЛГБТ, ні слабшому чоловікові.

Про цю культуру ніде не говорять прямо, але на ній стоять держави, інституції, сім’ї. Наслідки цієї культури ще треба долати — активістам, психологам, жінкам, які вислуховують сльози інших і все прекрасно розуміють про насилля, бо самі через це пройшли — хоча це справа всіх.

Проявом цієї культури є і проєкт Цивільного кодексу, де гвалтівники отримують ще більше влади.»

Вимоги активісток та безпека протесту

Організаторки закликають до доопрацювання проєкту із залученням правозахисних спільнот. Адже йдеться про базові права і безпеку людей, і це стосується кожної та кожного без винятку.

«Чому ми досі повинні виходити і кричати про базові очевидні речі — право на безпеку і гідність, на розпорядження своїм тілом, на можливість самостійно приймати рішення щодо вступу чи розірвання шлюбу, на справедливе покарання за скоєне насильство і визнання цього насильства як такого.

Ми —  люди з картонками, і ми маємо право бути собою, боротися за свої права і не дозволяти забирати їх у нас,» —   Любов Панькевич, ком’юніті менеджерка ГО “Феміністична майстерня”.

Попри суспільну важливість теми, організаторкам довелося змінити формат акції у Львові: через погрози її перенесли, а кількість учасниць — скоротили з міркувань безпеки. Втім, це не зупинило протест.

Учасниці наголошують: навіть у складних умовах вони продовжують виходити і говорити про права людини, насильство та дискримінацію. 

«Всі ми щодня долаємо свій страх, щоб жити в незалежній та вільній Україні без сексизму. Я стала активісткою ще підліткою (15 років), а зараз я вже доросла жінка, яка все ще виходить з одними й тими самими вимогами до влади», — зазначила Софі, активістка, підкреслюючи, що зміни не можна відкладати «на потім».

«Настане день, коли нас не потрібно буде охороняти, бо на нас не будуть нападати просто за те, що ми існуємо. І цей день настане завдяки вам і іншим жінкам. Сміливим і незламним, навіть коли важко. Завдяки вам, хто заявляє про себе вголос, навіть якщо страшно. Завдяки вам, хто стоїть пліч-о-пліч і буде стояти, скільки буде потрібно. Дякуємо, що ви прийшли, разом ми сила!», звернулася до учасниць Ольга Ященко на завершення акції.

Авторка тексту: Альона Тімкова