Жінки складають п’яту частину особового складу ЗСУ. Це понад 50 тисяч борчинь, які захищають нашу країну від вторгнення рф. Жінок у ЗСУ ставатиме все більше, адже 1 жовтня набув чинності наказ, який передбачає прийняття жінок певних спеціальностей на військових облік. 

Втім, яка роль жінок в українській армії? З якими труднощами та упередженнями вони зіштовхуються на службі? Про це розповідала Юлія — парамедикиня добровольчого батальйону «Госпітальєри» та учасниця Жіночого Ветеранського Руху. Лекцію організувала Феміністична Майстерня у Львові. 

Статистика щодо жінок в ЗСУ
Джерело: Генштаб

Жінки воювали завжди, втім цей досвід замовчували

Жінки були у повстанських рухах, у складі Січових Стрільців. Ба більше, вони брали участь у Першій та Другій Світових війнах. Для армій було вигідно залучити нових талановитих людей, тож вони залучали жінок до служби. Втім, коли війна минала, жіночий досвід замовчували або ж приховували зумисно.

У нас залишилось мало інформації про жінок у повстанському русі. Втім участь українок в ОУН та УПА стала національним феноменом. Жінки об’єднували всі зусилля: були зв’язківицями, шпигунками, поширювали самвидав та лікували хворих. Цікавість до жіночого питання під час війн активізувалась у 2014 році, внаслідок вторгнення росії та анексії Криму.

Тут важливо розуміти, що це не лише український контекст. У передових арміях світу були проблеми з тим, що жінок не допускали до високих посад, а їхній досвід під час воєнних дій замовчували.  

Жінки в Першій Світовій
ФОТО: IPRESS.UA, GVIZDIVTSI.ORG.UA, KRONA.ORG.UA.

Снайперок записували кухарками

У 2014 році в ЗСУ було близько 50 000 військовослужбовиць. Жінки які були снайперками, гранатометницями були записані кухарками та зв’язківицями. Доступ до бойових посад був обмежений на законодавчому рівні. Те саме стосувалось і військової освіти: лише 3 роки тому в ліцей ім. Богуна почали набирати жінок. 

І це не поодинока ситуація. Донедавна багато вищих навчальних закладів військового спрямування обмежували право жінок навчатися. Коли жінки подавались на вступ до військових училищ, то їхні документи повертали. Лише за умови достатньої наполегливості та стукання у всі двері, жінка могла вибороти собі місце в Національній академії сухопутних військ. 

«З власного досвіду: я служила в добровольчому формуванні. В ті роки не була пропрацьована законодавча база, щоб давати добровольцям статус учасника бойових дій. Це потрібно було робити через суд або ж через отримання інвалідності. І вийшло так, що я отримала статус учасникам бойових дій у 2021, коли внесли зміни до законодавства»

«Невидимий батальйон»

Марія Берлінська спільно з ООН Жінки ініціювала кампанію-дослідження під назвою «Невидимий батальйон». У 2017 році вийшов однойменний документальний фільм про шість історій жінок-військовослужбовиць.

Продюсерка фільму Марія Берлінська розповідає про мету проєкту: «По-перше, задокументувати історію, що відбувається прямо зараз, показати, як воюють наші жінки. По-друге, зруйнувати  стіну стереотипів у суспільстві. Тут не може бути ні статі, ні кольору очей, тільки гарна освіта, тільки професіоналізм». Діяльність Марії Берлінської посприяла змінам у законодавстві й відкрила жінкам доступ до військових посад.

Афіша фільму «Невидимий батальйон»

У певний момент історія «Невидимого батальйону» вийшла за межі героїнь фільму. Відбувались перші турне з героїнями й організатор_ки зауважили, що у світі є запит на справжні історії українських військовослужбовиць. Ці жінки представляли Україну на міжнародному рівні. Спілкувались з дипломатами, аташе, студентами, представниками. Тобто з людьми, які мали можливість приймати рішення щодо допомоги нашій країні. Ініціатива «Невидимий батальйон» мала великий вплив як в Україні, так і на міжнародному рівні. 

Закон про рівні права жінок і чоловіків у ЗСУ ми отримали у 2018 році

«До 2021 року ми мали виключно чоловіче обличчя військового. В нас є День Збройних Сил України, День українського добровольця, але про жінок мало хто згадував у ці дні».

Окрім труднощів із військовими посадами, складність військової служби для жінок полягає в тому, що поруч із військовими частинами немає дитячих садків. Черги у дитсадки довгі, а пільги мають лише підтверджені учасниці бойових дій. Тож ми маємо такі ситуації, коли жінка працює військовослужбовицею, але не має доступу до пільг. 

«Зі свого досвіду: для того, щоб до тебе почались ставитися хоча б на рівні з чоловіками, ти маєш робити дуже багато. Адже до тебе одразу вже вимоги завищені».

Полегшені бронежилети — не лише жіноча проблема

Вперше в історії ЗСУ для жінок, які служать, створять уніфіковану військову форму. Розробленням форми займаються група Arm Women Now, яку очолила депутатка Київради Ірина Никорак і група, яку курує проєкт «Безбарʼєрність». Але яку форму жінки носять досі? Стандартну чоловічу.

Розмір чоловічої форми, яку видають жінкам
Джерело: The Village

Військовослужбовицям доводиться власноруч перешивати чоловічу форму або ж купувати речі відповідного розміру своїм коштом. І якщо з одягом це дещо легше та дешевше, то з бронежилетами ситуація складніша. 

Згідно із законом, жінки до 7 місяця вагітності не можуть піти в декрет без серйозних причин. Дехто із жінок залишаються на передовій. Середня вага бронежилета — 12-13 кілограмів. І тут постає питання полегшених бронежилетів, які згодились би не лише вагітним жінкам, а й іншим військовим. 

Адже до бойових дій зараз залучена велика кількість людей,  які офіційно мають проблеми зі здоров’ям. Обмежено придатні зараз опиняються на службі. І для таких людей полегшений бронежилет спростив би життя й полегшив службу. 

Купити бронежилет — дорого й складно. Їх необхідно правильно зберігати, а першу партію бронежилетів необхідно тестувати. Окрім бронежилетів та одягу, є проблема із взуттям. Дівчата з розміром ноги 38 носять берці 41, бо інших не видали.

Жінки та військкомат

Маємо зараз дуже цікаву ситуацію у зв’язку з прийняття Закону про військовозобов’язані професії. Прийняття на облік жінок має бути здійснене до січня 2023, а хто не встигне — можуть оштрафувати. Дивлячись на роботу та завантаженість військкоматів, вони не встигнуть опрацювати таку кількість заявок. Жінок-військовозов’язаних багато, а години роботи та ресурси обмежені.

«Якщо жінка хоче служити, то може звертатись у найближчий військкомат. Втім, якщо вони там вважають, що жінки не потрібні на службі, то зроблять багато перепон на шляху до успішного огляду. Тоді вони зроблять дуже багато перепон для того аби пройти огляд успішно. Тоді потрібно звертатись до вищого командування або йти в інший військкомат»

Річ у тім, що система не будується за один день. Особливо у військовій сфері, де донедавна все було зовсім по-іншому. Військові реформи розвиваються й з часом видимість жінок в ЗСУ зросте. Нам потрібно надалі піднімати жіноче питання в ЗСУ та наголошувати на важливості жіночого досвіду. 

«Щодо цивільних, то я завжди кажу: навчайтесь поки є змога у спокійному часі. Війна триває й навички завжди стануть у пригоді»

Текст: Анастасія Рудюк
©Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні