Одного разу я наткнулася на речення у книжці: «Всі жінки сестри». Це мене приголомшило. Я розмірковувала, чи справді так, чи ми солідарні одна з іншою і чи завжди прийдемо на допомогу одна одній. Звісно, побутують вислови, що жіночої дружби не існує і що між чоловіком та жінкою не можуть виникнути дружні стосунки. Звідси питання: то з ким взагалі дружити жінці? Ці думки лише підтверджують стереотипне мислення щодо різних статей і нічого не означають. Ми можемо дружити з ким хочемо, незалежно від того, чи чоловік, чи жінка наш друг. Це не залежить від нашої статі.
Ще якось я натрапила на кусок статті під назвою «Могутній потенціал». Йшлося про те, що жінки здатні врятувати справжню демократію, оскільки володіють такими корисними якостями, що сприяють побудові демократичного суспільства. Причому мається на увазі демократію справжню, а не вдавану. Це згуртованість, визначення пріоритетів та відмова від ієрархії. І тут знову поряд із жінкою виринає згуртованість (сестринство). Невідома автор_ка статті так це пояснює: де б не була жінка, поруч з нею будуть й інші жінки: подруги, сестри, мама, сусідки, колеги тощо. Тобто всі фрази, що жіночої дружби не буває, що жінки всі конкурентки, — це лише навіяні нам стереотипи, щоб ми відразу ставилися ворожо одна до одної.
Якщо поглянути на мусульманський світ, там жінки апріорі мають велику кількість перепон на шляху до інтеграції в суспільство. На мою думку, це призводить до того, що часто вони не можуть спілкуватися, дружити з іншими жінками. Як мусульманським жінкам знайти подругу, якщо без супроводу чоловіків їм не можна виходити з будинку? Отже, нас навмисно розлучають, бо знають, що гурт жінок, «сестер» перевиховати, зламати, образити, зґвалтувати, навіть вбити неможливо.
Жахливі наслідки має так звана жіноча гендерна соціалізація (комплекс правил та уявлень про “справжню жіночність” в яких виховують дівчат). З дитинства дівчатка конкурують між собою, заздрять одна одній. З часом відчувають, що їм легше спілкуватися з хлопчиками, з ними не так важко порозумітися, тим самим відокремлюючи себе від групи жінок — «я не така», прояв внутрішньої мізогінії. І так, у голові міцно засідає думка, що жіночої дружби не існує, бо подруга мені заздрить, вона може відбити мого хлопця/чоловіка, краще я буду сама. Все це і віддзеркалення поведінки старших жінок з оточення, які часто так само конкурують зі своїми подругами, а також наслідування тої моделі жіночої поведінки, що популяризується медіями. Це лише стереотипи, які ламають нормальне уявлення про дружбу між жінками. Найгірше, що ми всі тою чи іншою мірою піддаємося таким думкам і самі від того страждаємо.
Інша риса – це відмова від ієрархії. Одним з наслідків чоловічої гендерної соціалізації є так зване прагнення до домінування, до влади, що за замовчуванням є інструментом побудови ієрархій. Це призводить до суворого поділу на нижчі і вищи верстви, посади, чини. Можна припустити, що жінки, в яких переважно не культивується прагнення до лідерства та захоплення влади, менш схильні до сприйняття ієрархічних структур. Відповідно, нам легше будувати горизонтальні, не ієрархічні відносини, які є запорукою рівності в правах та можливостях. А рівноправність — один із елементів сестринства та згуртованості.
Важливо, щоб стереотипи, які нам навіюють із дитинства, не відбирали у нас подруг та друзів чи можливість завести їх. Ще важливіше усвідомлювати потенціал гурту жінок, яких патріархат просто так не зламає!
Авторка: Олександра Будлянська Ілюстрація: Nimura daisuke
