Побувавши семінарі в Німеччині, наша львівсько-харківська група потрапила на два мітинги, одне сквотування, один квір-анархо-феміністичний СКЦ, потанцювали у вагонах поїздів, під мостом в оточенні агресивних німецьких вболівальників та на катамаранах. У цьому матеріалі розповімо, як функціонує «ліва сцена» Берліну та Потсдаму.

Досвід «Проджектхауса»

Наша семінарська група схожа на «солянку» з дуже різних людей, серед яких є сквотери з Харкова. Сквот «Автономія» було виселено після 4-х років існування. Щоправда, в Україні не так легко розвивати такі проекти, суспільство ще не готове до захоплених будівель, в яких відбуваються кіноклуби та воркшопи. За деяких, зокрема політичних, причин у Німеччині також не легко займатись сквоттерством.

На семінар ми приїхали у соціально-культурний центр (СКЦ) «Проджектхаус», який заснували молоді сквотери у місті Потсдам після 10 років паперової та юридичної роботи. Ідея купити будинок з’явилася тоді, коли вони зрозуміли, що засквотовану будівлю легко втратити. Згодом вона стане одним з об’єктів на ринку, а пізніше новим торговим центром чи готелем.

Вони викупили будинок, щоб заснувати корисний для спільноти простір. Усе це відбувалося за схемою: кредити + донати (благодійні внески – прим.) від людей, дружніх проектів + фонд «Синдикат». Фонд заснували група людей, що допомагають сквотерам (і не тільки) викуповувати будинки для створення СКЦ, вони отримали землю і вже 14 років розвивають проект.

На території є купа майстерень: дерев’яних виробів, кераміки, текстилю та веломайстерня. Головна будівля — маєток, що складається з житлової частини та семінарських кімнат. Також команда «Проджектхауса» збудувала на території новий будинок для своїх сімей, він повністю працює на сонячній енергії.

Самоорганізація «Проджектхауса» вражає. Якщо вам колись доводилось бувати у сквотах чи СКЦ, то ви б відчули цей level up по кожному пункту. Житловий простір: меблі змайстровані власноруч або полагоджені б/у. Дотримано певного стилю та кольорів у інтер’єрі. Кухня: комунікації зроблені ідеально, все завжди у повному порядку, eco- та bio-продукти (правда, іноді здається, що інших в Німеччині немає, це вже своєрідний тренд). Налагоджена система користування речами — хоч простори та розділені, люди, що ними займаються завжди комунікують.

Загалом не можна жити у «Проджектхаусі» й не брати активної участі в житті проекту.
Фото: Подстамські колишні сквоти

Сквот на 5 годин

Зараз в Берліні йде хвиля протестів, пов’язаних з забудовницькими проектами, які руйнують місцеві соціальні зв’язки. Нещодавно один з районів не дозволив компанії «Google» побудувати кампус. Активісти лівого району Кройтсберг вважають «Google» «злою» корпорацією, а також, що будівництво ґуґлівського кампуса спричинить джентрифікацію району. Ми потрапили на один з таких мітингів на захист СКЦ «Liebig34».

Всюди на стінах району Фрідріхзайн, де розташований СКЦ, були написи «Liebig34 bleibt!» ¾ «Liebig34» залишається». Річ у тому, що власник будівлі, де розташовано центр, хоче зробити там апартаменти під здачу, або ще якесь прибуткове місце. Активісти СКЦ* вважають, що центр став важливим культурним проектом для місцевої громади. 10 років проект забезпечує людей житлом та підтримує тих, хто пережив сексуальне насильство.

Демонстрація на захист «Liebig34» супроводжувалась феєрверками, на будівлях висіли плакати, а на дахах стояли люди з фаєрами. Сквотери з нашої групи показали величезний протестний потенціал і знову ж таки — високий рівень самоорганізації.

Але на завершення нас чекав сюрприз. Коли колона зупинилась та з машини, що вела її, пролунало «have a nice way home, take care», люди не поспішали розходитись. Ми теж залишились та спостерігали, як колона стоїть, завішана плакатами та банерами, які тримають активісти(-ки), прикриваючи обличчя. Через 10 хвилин ми почули свист поліціянта і всі, хто лишився, побігли до якоїсь будівлі.

Потім ми побачили людей у яскравих костюмах та балаклавах, що кричали з балкона будівлі до великого натовпу. Вони засквотували будинок. Проте поліція вже оточила всі входи, і, видно, намагалась проникнути до середини. За 5 годин поліція прорвала барикади та затримала активістів(-ок). За словами очевидців, поліція була більш лояльна, ніж завжди. Бували й ситуації, де поліція під час затримання ламала руки.

Це сквотування було одним з найдовших за останній час в Німеччині. Натомість в Україні чотирирічна «Автономія» майже не мала проблем з поліцією. Сквот виселили тільки тоді, коли власник ділянки почав там якісь роботи і наштовхнувся на його мешканців. Для Харкова та й в цілому для України сквоти — річ абсолютно не зрозуміла. Пояснити різницю між сквотерами і людьми без визначеного місця проживання — доволі складно. Проте в Німеччині різницю знають, тому поліція оперативно реагує на акції великої «лівої сцени».

З 2000-х у Німеччині сквоти часто не можуть простояти й двох годин.

Фото: сидячих активістів затримували по одному, ще до виселення сквоту

«Liebig34»

«Liebig34» ¾ квір-анархо-феміністичний СКЦ. Його мешканці борються з патріархатом, капіталізмом та фашизмом. Тут знайдуть собі місце квір-люди, трансгендерні жінки, представники ЛГБТ-спільноти. Проте діє правило — жодних цисгендерних чоловіків. Активістки(-ти) розповідають, що так було не завжди, але практика показала, що боротьба з патріархатом йде не так добре, коли поруч є чоловіки — іноді виникають проблеми комунікаційного характеру. Проте активістки вірять, що це не назавжди, та прагнуть в майбутньому налагодити співпрацю.

Ми прийшли у «Liebig34» після демонстрації, але потрапили туди не одразу. Зазвичай всередину пускають знайомих людей, або друзів цих людей, бо часто праві організації збирають інформацію про активістів та активісток таких місць, як «Liebig34», запускаючи туди «своїх».

Як розповіли нам активістки, «Liebig34» виконує функцію притулку для мігрантів та жертв насильства. На питання, що вони роблять, коли за ними приїздить поліція, відповідають — вона не приїздить. Район Фрідріхзайн, а особливо те місце, де розміщений СКЦ, поліція не дуже любить, лише патрулює його машинами. «Ми не співпрацюємо з державою і не хочемо цього ніколи робити» ,  ¾ говорить одна з активісток.

Чому все ж держава не тисне на такі групи? На такі місця, як «Liebig34» в Німеччині є попит. Загалом більшість населення країни цікавиться соціальними проектами, поліпшенням громадського життя, боротьбою за спільний вільний простір. В Україні такого поки що нема, тому ніша лишається порожньою. Можливо, в цьому є й позитивний момент — можна вчитись на помилках.

Відео, що зняла наша група, надихнувшись боротьбою Німеччини за вільний простір:

Авторка: Аня Денисенко
Фото: Аня Денисенко


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.