Цей прийом існував в поп-культурі ледь не з початку і досі не спричинив жодної суттєвої критики з боку аудиторії. В одній ситуації чоловік ґвалтує свою подругу, дружину, коханку, зберігаючи з ними хороші стосунки, в іншій зґвалтування стає початком нової “прекрасної” історії кохання. Оскільки здебільшого авторами цих історій є чоловіки, це, на їхню думку, ілюструє, яким незначним є для жінок зґвалтування. На їхній погляд, це просто неприємний епізод, який з часом забудеться та не залишить жодних слідів. Чоловікам не спадає на думку, що жінка завжди пам’ятає та пам’ятатиме про зґвалтування, а наслідки такої травми можуть розтягнутися на десятиліття. Культура зґвалтування настільки спотворила картину світу людей, що багатьом здається, ніби зґвалтування це частина нормального життя, зокрема нормальних стосунків.

Розглянемо декілька ситуацій, як цей прийом використовували у сучасному мас-медіа:

1. Дейнеріс Тарґарієн і Серсея Ланністер, серіал “Гра престолів” (Game of Thrones
, 2011‒2019)

Кадр із серіалу “Гра перстолів” (2011‒2019)

Серіал “Гра престолів” відомий використанням екранних зґвалтувань як способу підняти власний рейтинг і зацікавити аудиторію.

В одній з перших серій Дейнеріс Тарґарієн ґвалтує її власний чоловік Кал Дроґо. Згодом між ними виникають теплі стосунки, Дроґо починає поважати Дейнеріс, а вона закохується у чоловіка.

Серсею Ланністер ґвалтує її ж брат і коханець Джеймі поруч з мертвим тілом її сина Джофрі. У цьому епізоді Серсея неодноразово каже “ні”, “припини”, “не тут”, “це неправильно”. Вона до останнього безуспішно чинить супротив, однак Джеймі не звертає на це жодної уваги. Після цього Серсея не одразу, але все ж вибачає своєму братові. Проте під час цього конфлікту вони продовжують співпрацювати з приводу інших питань.

Нагадаймо, що жодного з цих двох зґвалтувань не було у книзі – сценаристи відверто використовують знущання над жінками, щоб шокувати людей та зацікавити нових потенційних глядачів.

 

2. Баффі Саммерс, серіал “Баффі — переможниця вампірів” (Buffy the Vampire Slayer, 1997‒2003)

Кадр із серіалу “Баффі — переможниця вампірів” (1997‒2003)

Головну героїню серіалу Баффі намагався зґвалтувати вампір Спайк, і це не завадило їм надалі зустрічатися і бути у романтичних стосунках. Незважаючи на спробу зґвалтування з боку Спайка, фандом продовжує шипперити Баффі з її недоґвалтівником.

 

3. Скарлет О’Хара, роман “Віднесені вітром” (Gone with the Wind, 1936)

Кадр із фільму “Віднесені вітром” (1939)

Класичний приклад такого прийому.

У цей час, коли Ретт та Скарлет вже одружені, між ними відбувається неприємна сварка, під час якої Ретт погрожує вбити жінку. Скарлет вибігає з кімнати, він наздоганяє її, хапає, несе сходами у спальню та змушує займатися з ним сексом.

У книзі Скарлет нажахано кричить та виривається, у фільмі ж активно чинить супротив, однак згодом збуджується й наступного ранку наспівує пісеньки, насолоджуючись “спогадами про екстаз капітуляції”.

Раніше у романі вона говорить йому, що більше не хоче кохатися і що вона буде зачинятися щоночі, на що у відповідь почула таке: “Навіщо? Якби я захотів тебе, то ніякі замки мене не стримали б”. Бачимо, що Ретта абсолютно не цікавить згода партнерки.

Захист чоловіка у схожих ситуаціях типовий спосіб заперечення зґвалтування. “Але ж вона передумала! Хіба люди не можуть передумати?”.

Звісно, люди можуть передумати. Вони можуть спочатку сказати “ні”, а потім погодитись. Проте відсутність спротиву жодним чином не означає згоду. Необхідно отримати чітку та однозначну згоду на секс, без тиску. І це в десятки разів важливіше тоді, коли спочатку людина була налаштована проти.

 

4. Квін Фабре, серіал “Хор” (Glee, 2009‒2015)

Кадр із серіалу “Хор” (2009‒2015)

Пак споює Квін і займається з нею сексом. Для довідки це є зґвалтування. Пізніше вона звинувачує себе та називає цей інцидент помилкою. Ще пізніше вони закохуються та починають зустрічатись.

 

5. Джесіка Бровді, серіал “Батьківщина” (Homeland, 2011‒…)

Кадр із серіалу “Батьківщина” (2011‒…)

Американський солдат Ніколас Бровді повертається додому з полону Аль-Каїди. У свій перший день вдома він проти волі його дружини займається з нею жорстким сексом, незважаючи на відсутність її згоди та відсутність будь-якого задоволення з її боку. Очевидно, твор_чині серіалу намагалися показати, наскільки перебування у полоні може травмувати психіку людини та зробити її нездатн_ою до нормальних сексуальних стосунків, однак навіть 8 років у полоні не є виправданням того, що трапилось. Бровді не “став ґвалтівником”, він був ним від початку, оскільки не мав жодного уявлення про чужі особисті межі, а не тому, що його катували члени Аль-Каїди. Події, які сталися у першій серії, змушуться глядач_ок задуматися про те, що може приховувати “благополучний фасад” стосунків цієї пари, оскільки пізніше дружина Бровді ніяк не згадує цю ситуацію і продовжує підтримувати теплі стосунки із чоловіком.

 

6. Люсія Атертон, фільм “Нічний портьє” (Portiere Di Notte, 1974)

Кадр із фільму “Нічний портьє” (1974)

У фільмі немає конкретного епізоду, що демонструє насилля, ми бачимо лише розмиті флешбеки головних герої_нь, проте ймовірно головний герой, нацист Макс Альфорфер, який раніше працював у концтаборі, ґвалтує та знущається над однією із полонянок Люсією Атертон, яка пізніше закохується у чоловіка та починає з ним  садомазохістські стосунки.

 

7. Джоан Головей, серіал “Божевільні” (Mad Men, 2007‒2015)

Кадр із серіалу “Божевільні” (2007‒2015)

У другому сезоні, в серії “Король гори” Ґреґ Гарріс, наречений Джоан, відвідує її в її офісі. Він хоче зайнятися з нею сексом, вона каже “ні”, проте чоловік  притискає її до підлоги та ґвалтує. У той же вечір вони йдуть на заплановану вечерю, а ще трохи згодом одружуються.

Після зґвалтування Грег поводить себе так, ніби нічого не сталося, проте Джоан сильно пригнічена. І хоч вона вийшла за нього заміж, вона ніколи не забуває про те, що сталося.

У серії “Загадкове побачення” (5 сезон), коли між ними виникає сварка незадовго від розлучення, жінка каже: “Ти не хороша людина і ніколи не був таким, і ти знаєш, про що я”.

Це один із позитивних виявів цього прийому. Джоан залишається з Грегом не тому, що в зґвалтуванні немає нічого страшного або воно насправді їй сподобалось. Вона залишається, бо має обмежений вибір варіантів, тому вибирає найменше зло.

Це стосується багатьох жертв насилля. Вони або одружені зі своїми ґвалтівниками, або працюють на них, або співпрацюють з ними, або живуть в тому ж соціальному оточенні, що й вони, тобто якимось чином залежні від них. Жертви чудово розуміють, що якщо вони розкажуть правду про зґвалтування, то суспільства заклеймить їх як порушни_ць спокою та перетворить у вигнан_ок.

На щастя, в “Божевільних” цей прийом використовується не для тривіалізації зґвалтувань чи для втримання уваги аудиторії. “Божевільні” показують становище жінки у патріархальному світі, де найкращий варіант для неї назавжди замовкнути та вийти заміж за свого ґвалтівника.

 

8. Ненсі, розповідь Курта Воннеґута “Ласкаво просимо у мавпятник” (Welcome to the Monkey House, 1968)

У цій розповіді йдеться про державу, що сексуально пригнічує своїх громадян та змушує їх вживати препарати, які спричиняють оніміння статевих органів. З державою бореться групка повстанців. Лідер повстанців, Біллі-поет, викрадає жінок, чекає, поки закінчиться дія наркотика, та ґвалтує їх.

Настає черга Ненсі; Біллі гвалтує її без її згоди. Його метод репрограмування жінок після антисексуального промивання мізків зґвалтування. Ненсі декілька разів каже “ні” та говорить, що єдиний спосіб змусити її прикласти пістолет до її скроні та сказати вісьмом солдатам тримати її, що Біллі і зробив.

Цікаво, що Воннеґут не називає це зґвалтуванням. Він пише, що Біллі “здійснив акт дефлорації” Ненсі. Як наслідок, Білл пояснює, що намагається “повернути невинну насолоду”. Насамкінець Ненсі перестає гніватись та опиратись, вона тихо сидить, схиливши голову набік.

Можна не сумніватися, що рано чи пізно вона приєднається до його армії, яка складається з відданних солдаток, яких Біллі звільнив, тобто зґвалтував, і які вдячні за це чоловікові. Вони настільки вірні йому, що готові допомагати Біллі ґвалтувати інших жінок.

 

***
Ось й інші приклади жертв зґвалтування, які зберегли хороші стосунки зі своїми ґвалтівниками: Лора Веббер з американського серіалу “Головний шпиталь” (General Hospital, 1963…), Дженет Гавін з серіалу “Врятуй мене” (Save me, 2018…), Лоретта Гокінг з роману Крістін Гантер  “The Soul Brothers and Sister Lou”, Стефані Мангано з фільму “Лихоманка суботнього вечора” (Saturday Night Fever, 1977), Нола Дарлінг з фільму “Їй це дуже необхідно” (She’s gotta have it, 1986), Бетті Чайлдз з фільму “Помста придурків” (Revenge of the Nerds, 1984), Квілла Джин з повісті Гарлана Елісона “Хлопець та його пес” (A Boy and His Dog, 1969), Саллі Джупітер з фільму “Хранителі” (Watchmen, 2009), Елізабет Лавенца з фільму “Молодий Франкенштайн” (Young Frankenstein, 1974), Наталя Ландавер з фільму “Кабаре” (Cabaret, 1972) та багато інших.

 

Нагадуємо, що у статті проаналізовано тільки англомовні мас-медіа, але багато прикладів цього прийому можна знайти у будь-якій культурі. Те, що цей прийом досі не було виокремлено та проаналізовано, є черговим доказом, що культура зґвалтування настільки проникла у голови людей, що схожі речі не викликають у масової аудиторії ніякого обурення. Цей прийом продовжує нормалізувати зґвалтування, а також романтизувати такі явища, як стокгольмський синдром та ідентифікацію з агресором. Хіба важливо, наскільки була травмована жінка, якщо ця травма започаткувала хороші та теплі стосунки з її ґвалтівником?..

Текст: https://vk.com/check.your.privilege
Переклад: Martha Bozhyk
Обкладинка: Ilaria Urbinati


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.