Вже котрий рік не вщухають суперечки в феміністських колах, а часом і поза ними, на тему: чи може жінка фарбуватись та носити підбори для себе, а не для насолоди чоловіків. Спробуємо в черговий раз розкласти по поличках теорію та емпіричний досвід, відділивши зерно від полови.

Поп-фемінізм говорить нам, що жінки можуть і мають переозначувати так звані бьюті-практики чи, по-нашому, практики краси. Що таке «переозначення»? Що таке «практики краси»? Давайте почнемо з цього.

Переозначення. Під цим словом я маю на увазі процес, в ході якого люди з дискримінованої групи навмисно використовують символи, інструменти, гасла чи будь-що інше з тої системи, що їх утискає, та надає їм нових сенсів. Таким чином в людей з дискримінованої групи з’являється додаткова можливість знищити механізми, що використовуються для їхнього ж цькування.

Виглядає досить цікаво, як колись принизливе в англомовній культурі позначення ЛГБТІК+ людини словом «queer» зараз трансформувалося в розповсюджену повсюдно назву завдяки постійному його використанню безпосередньо самими ЛГБТІК+ людьми. Ще один приклад: трансформація націоналістичного гасла «Україна понад усе» у слоган, який не сходить з транспарантів на правозахисних акціях, «Права людини понад усе».

Практики краси. Недостатньо сказати, що це макіяж та сексуалізація себе. Адже практики краси мають свою градацію “хардкорності”. Важко собі уявити, як хтось переозначує, наприклад, бинтування ніг (що, між іншим, також є практикою краси). Але складно й втриматись від звинувачень опоненток в демонізації помади, коли тобі її використання ставлять у провину.

До практик краси можна віднести весь комплекс регулярних та/чи разових процедур, які наближають тіло до негласно прийнятого у суспільстві стандарту нормативної краси (pardonnez-moi за тавтологію).

Завдяки популяризації переозначення набуло наразі вражаючих масштабів. Гляньте хоча б в Tumblr. Жінки використовують декоративну косметику, посипаючи блискітками неголені пахви та малюючи на шкірі символи солідарності та спротиву, й це дійсно дуже круто. Часом це є досить радикальним викликом укоріненим нормам.

Механізм формування бажань

За думкою поп-фемінізму, первинне значення процесі переозначення “патріархальних інструментів по заохоченню чоловіків” завжди має тільки те, що до вподоби самій жінці, що вона сама хоче робити. А суспільство та його вказівки якось лишаються за кадром, мовляв, жінка може хотіти чого завгодно, а думка випадкових (чи не дуже випадкових) пройдисвітів в її очах — зеро (як же шкода мені в такі моменти, що живемо ми не у інформаційному вакуумі).

Що за цим стоїть? Залежить від того, що ви хочете за цим побачити. Мій наївний ідеалістичний погляд часом помічає тут жагу до жіночого емпауерменту — набуття сили. Наомі Вульф у своїй книзі «Міф про красу» більш прагматично дивиться на всі ці речі (якщо чесно, я погоджуюсь з нею на 200%, та й як не погодитись?), розкриваючи підступні інтриги агентів патріархату з посиланнями на статистику, історичні факти та з бездоганно вибудуваними причинно-наслідковими зв’язками. Якщо ви хочете на більш глибокому рівні розібратися в темі, дуже раджу до ознайомлення. А ми продовжуємо лайт-версію лікнепу.

Чи міркували ви над тим, що спонукає вас хотіти саме того, що ви хочете? Розмірковували над цим в психології, соціології та навіть політології. Я ж просто наведу кілька слів Юна Ельстера, норвезького соціального дослідника та автора теорії раціонального вибору. У своїх публікаціяї він часто говорить про формування адаптивних вподобань — процес, під час якого бажання людини формуються з підлаштуванням під обставини. Один з випадків цього явища пан Езоп яскраво описав в своїй басні «Лисиця та виноград». Лисиця, що дуже прагнула скуштувати винограду з високої лози, переконала себе в тому, що він недозрілий, коли не змогла до нього дострибнути. Йдеться про те, що в обставинах з обмеженою кількістю альтернатив наш неймовірно потужний мозок заставляє нас вважати, що певні вибори ми робимо не під тиском зовнішніх обставин, а просто тому що так захотілося.

До чого тут практики краси?

Зв’язок адаптивних вподобань із практиками краси в розрізі поп-фемінізму стає дедалі помітнішим в ході таких роздумів. Коли йдеться про те, що жінка голить ноги “для себе”, варто замислитись, а чи дійсно вона має вибір. Якщо має, то між чим та чим вона обирає: між цькуванням та підлаштуванням під стандарт? На мою думку, це важко назвати вільним вибором. Я використовую туш для вій, невже через те, що я фанатка темної жижи на обличчі? Хм… Чи це мій власний вільний вибір — вкрити тонким шаром кольорового крему шкіру обличчя? Та ні, скоріше через те, що рівний тон шкіри виглядає моєму оку приємніше, а темні вії роблять очі візуально більш помітними та виразними.

І можна хоч до кінця часів сперечатись та повторювати собі, що насправді нам просто подобається ходити на підборах та носити капронки, а ліфчик з пуш-апом допомагає нам самовиражатись через побудову певного образу. Але ж ніхто й не заперечує право робити все це. Йдеться про рефлексію та про розуміння походження цих бажань, цих вільних виборів.

То тепер не фарбуватись, бо феміністки зацькують?

Я не очолюю комітет контролю феміністок і не можу гарантувати відсутність цькування з боку людини з будь-якими поглядами. Але я впевнена в тому, що люди мають нести відповідальність за свої вибори. Загалом адаптуватись під обставини — це розсудливе й розумне рішення, адже воно може мати прямий вплив на рівень якості вашого життя. Й зовсім не обов’язково класти свою долю на вівтар боротьби із системою. Але варто також розуміти причини своїх вчинків. Якщо жінка називає себе феміністкою, це не робить автоматично всі її вчинки феміністичними. Я феміністка й часом я використовую декоративну косметику в традиційних цілях. Це не робить мій макіяж феміністичним. Я розумію це, я не маю за це виправдовуватись, але я ніколи не назву це феміністичною практикою. А ваші вибори — це виключно ваша відповідальність. Пам’ятаймо, що фемінізм — це про солідарність, повагу, права та можливості жінок, а не про міряння ступенями радикальности та політичності нашої боротьби.

Авторка: Юлія Адмірал
Ілюстрація: laura breiling