Що таке об’єктивація жінок і як вона виглядає в повсякденні

Сексуалізована Наташа Романофф у виконанні Скарлетт Йоханссон, лого алкогольного бренду “П’яна вишня” із стилізованим зображенням жінки з оголеними грудьми чи скандальна промоція Третьої штурмової бригади, з дівчиною у топі та короткій спідниці на колінах військового — усе це приклади об’єктивації жінок. Це є форма знеособлення, дегуманізації, яка видається звичною, навіть нібито «естетично привабливою», але несе у собі серйозну загрозу для психічного здоров’я та гендерної рівності. Усе — від реклам мила з напівоголеною Сідні Суїні до коментарів викладача, що “тобі залік не треба, ти й так заміж вийдеш”, творить світ, у якому жінка існує не як суб’єкт, а як об’єкт. Це світ, у якому жіночність — це насамперед форма, а не зміст. Але чому це проблема? І які наслідки має ця буденна об’єктивація? Давай розбиратися.

Визначення об’єктивації: що про це кажуть фахів_чині

Сексологиня Олена Архипенко пояснює об’єктивацію як «акт поводження з людиною виключно як з об’єктом статевого потягу… як до товару, без поваги до її особистості чи гідності». Це означає, що увага спрямована не на думки, почуття чи цінності жінки, а лише її тіло.

Такий підхід закріплений у безлічі культурних уявлень та медіаобразів, де жінка існує не «для себе», а «для інших» — щоб бути бажаною, красивою, зручною, сексуально привабливою. Сексуальна об’єктивація виникає, коли жінка зображується як тіло або частина тіла, незалежно від контексту, і використовується як інструмент для продажу, розваги чи реклами.

Об’єктивація в медіа: реклама, кіно та музична індустрія

Одним із найпоширеніших проявів об’єктивації є медійна репрезентація жінок. У рекламі, фільмах, музичних кліпах та іграх жіночі тіла часто використовуються як прикраси або сексуальні об’єкти. Наприклад, в аналізі АРА телевізійних програм було виявлено, що жінок значно частіше, ніж чоловіків, зображують у сексуалізованому одязі, а коментарі про них зводяться до зовнішності або сексуальної доступності. У музиці та рекламі жіноче тіло стає товаром, а жіноча сексуальність — механізмом продажу.

Політика, публічність і контроль над жіночими тілами

Об’єктивація жінок глибоко вкорінена не лише в медіа, а й у політичному та професійному просторі. Коли у 2022 році Олена Зеленська з’явилася на обкладинці Vogue Ukraine у костюмі з розставленими ногами, публічна увага зосередилась не на її діяльності як першої леді під час повномасштабної війни, не на ініціативах із відновлення медичної та психічної допомоги, а на позі, виразі обличчя і “занадто жорсткому” вигляді. Її оцінювали як «надто мужню», «недостатньо ніжну», а не як лідерку.

Так само, протягом десятиліть Ангела Меркель — одна з найвпливовіших політикинь Європи — була об’єктом насмішок і зневажливих коментарів щодо зовнішності: від «мішка з картоплею» до «жінки без сексуальності». Хоча саме вона виводила ЄС із криз і формувала світову політику, медіа рідко дозволяли забути про її фігуру чи зачіску.

Шоу-бізнес і гуманітарна діяльність: коли досягнення знецінюють зовнішністю

У шоу-бізнесі механізм об’єктивації працює не менш безжально. Емма Вотсон, яка роками займається адвокацією прав жінок, виступала на Генасамблеї ООН і є амбасадоркою феміністичного руху HeForShe, після свого виступу отримала не лише слова підтримки, а й хвилю уваги до декольте у сукні.

Анджеліна Джолі, яка рятувала дітей у зонах конфлікту як посол доброї волі ООН, публічно говорила про рак грудей і перенесену мастектомію, та попри все залишається в очах публіки переважно “символом сeкcу”, а не гуманітарною діячкою. Це — і є об’єктивація: коли найвищі досягнення та справжня сміливість жінки затьмарюються тим, як вона виглядає, сидить або рухається. 

Жінки в армії та сексуалізовані кліше війни

Особливо тривожною є ситуація з жінками в українській армії. Попри те, що тисячі з них добровільно пішли на фронт і щодня ризикують життям, суспільна уява продовжує зводити їхню присутність до сексуалізованих кліше. Жінок у військовій формі нерідко обговорюють не як героїнь, а як “прикрасу” для фронту. 

Поширені зневажливі коментарі на кшталт: “вони там для втіх командирів”, “буде з ким спати в бліндажі”, “о, гарна снайперка” знову зводять жінку до об’єкта бажання, а не суб’єкта боротьби. Така об’єктивація не лише принижує гідність жінки, вона підживлює культуру сексуального насильства, яку часто замовчують або виправдовують “атмосферою війни”. 

Це призводить до того, що випадки домагань, психологічного та фізичного насилля в армії не лише трапляються, a й виправдовуються стереотипною логікою: “вона сама знала, куди йде”. Усе це – наслідок того, що навіть у найгероїчніших обставинах суспільство вперто відмовляється бачити в жінці людину, а не тіло.

Самооб’єктивація та наслідки для психічного здоров’я

Дослідження проєкту More Than a Body показують, що жінки, які постійно зазнають об’єктивації, починають сприймати себе “зовні” оцінюють свою цінність через привабливість, а не через таланти, досвід чи характер. 

Це явище називається самооб’єктивацією, і воно пов’язане з тривожністю, незадоволенням тілом, депресією, порушенням харчової поведінки та заниженою самооцінкою. У той же час, об’єктивація впливає і на чоловіче сприйняття та формує уявлення, що жінка має бути красивою, доступною і зручною, а не вільною і рівноправною.

Як культура краси змушує жінок оцінювати себе «чужими очима»

Особливо підступною є та обставина, що багато жінок у відповідь на ці соціальні очікування починають самі “пристосовуватись” до них. Кампанії краси, реклама косметики, “дівчачі” журнали й блогери, замість підтримки індивідуальності, часто нав’язують один-єдиний стандарт: худе тіло, гладка шкіра, сексуальність у поведінці. Як наслідок, жінка втрачає не лише контроль над образом, який створює, а й над образом, якого від неї вимагають. Скільки разів ти ловила себе на тому, що перед виходом із дому думала не “чи мені зручно?”, а “чи я зручна?”, а “чи я виглядаю достатньо привабливо?”. Чи скаже хтось щось про зовнішність? Чи не “занадто відкрито” я виглядаю? Це наслідки культури, де тебе навчили оцінювати себе “чужими очима” і найчастіше саме чоловічими. 

Як розпізнавати об’єктивацію і протидіяти їй

Втім, об’єктивація це не вирок. Вихід із замкненого кола об’єктивації починається з усвідомлення. Сексологиня Олена Архипенко зазначає, що багато з нас просто не вміють розпізнавати об’єктивацію – а тому сприймають її як щось звичне, «естетичне» або навіть комплімент. Але перший крок — навчитися бачити, коли образ жінки зводиться до її тіла або сексуальності, незалежно від того, як красиво це подано.

Що ми можемо зробити: рекомендації АРА

Згідно з Рапортом АРА, боротьба з сексуалізацією жінок (і особливо дівчаток) потребує комплексного підходу. Ось ключові рекомендації, які можна втілювати на різних рівнях: 

  • Критично аналізуйте медіа. Не варто приймати рекламу, кліпи чи кінообрази без осмислення. АРА радить формувати у дітей і підлітків медіаграмотність, щоб вони могли розпізнавати, коли жіноче тіло використовується як товар або інструмент для продажу. Обговорюйте, не замовчуйте. В сім’ях, школах, колективах потрібно відверто говорити про приклади об’єктивації, зокрема тих, що трапляються в соцмережах. Такий діалог допомагає зламати нормалізацію шкідливих образів і вчить емпатії.
  • Підтримуйте альтернативні образи. Не тільки критикувати, а й просувати репрезентації, де жінки показані як суб’єкти: розумні, сильні, активні, різноманітні за віком, фігурою, досвідом. АРА вказує, що саме різноманітна позитивна репрезентація в медіа має реальний вплив на самооцінку молодих дівчат. 
  • Освіта і зміна середовища. У школах та університетах варто впроваджувати навчання про гендерні ролі, повагу до тіла та критичне мислення щодо зовнішності. Це не просто просвітництво, а інструмент профілактики порушень ментального здоров’я. 

Чому мовчання — це теж форма згоди

Ми можемо зламати ці шаблони. Дивися уважно, слухай критично, говори вголос. І якщо наступного разу ти почуєш «жарт» про “тіло”, «комплімент» без поваги чи побачиш рекламу, що знецінює жінку не мовчи. Бо мовчання форма згоди.

Що я можу з цим робити: 

  • Питай себе: це про жінку чи тільки про її тіло? 
  • Говори про це — вдома, в коментарях, на навчанні. 
  • Не лайкай і не поширюй те, що знецінює. 
  • Підтримуй інші образи розумних, сміливих, різних жінок. 
  • Не смійся з “жартів” про груди, ноги чи “вона сама винна”. Це не смішно. 
  • Коли бачиш несправедливість не мовчи. 
  • Мовчання це згода. А ми згоди не даємо.

 

Джерела: 

  1. Канал Дім. (2024). Об’єктивація жінок: сексологиня пояснює, що це таке та як з цим боротися. Інтерв’ю з Оленою Архипенко, https://kanaldim.tv/obyektyvacziya-zhinok-seksologynya-poyasnyuye-shho-cze-take-ta-yak-z-czym-borotysya.
  2. American Psychological Association, Task Force on the Sexualization of Girls (2007).
  3. Report of the APA Task Force on the Sexualization of Girls, https://www.apa.org/pi/women/programs/girls/report-full.pdf.
  4. More Than a Body & Beauty Redefined, Objectification: What Leggings and the Blame Game Reveal About Our Bodies and Power, https://www.morethanabody.org/objectification-leggings-blame.

 

Про авторку:

Катерина Нікітенко, 19 років, студентка Ягеллонського університету в Кракові. У межах навчання Катерина активно просуває знання про українську культуру, історію та сучасні події серед польського студентського середовища. Вона є однією з засновниць літературного клубу «Сучасники» у Сумах, який займався збором коштів для армії та популяризацією української культури серед молоді. Феміністичний рух став для неї важливим джерелом підтримки. Допоміг прийняти себе, надав сміливості говорити вголос і діяти.

 *Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського молодіжного фонду Ради Європи. Викладені погляди не обов’язково відображають офіційну позицію Ради Європи.