Означити Поезію – це виокремити як цілісну ту зону людського дискурсу й сприйняття, що конституює й уречевлює власний суб’єктивний досвід у невичерпну смислову площину мистецтва. 

Поезія первертивно намагається долати накладені табу й цензуру, витворюючи нові перверзійні форми взаємодії у соціумі, конструюючи нові межі відкритості. Однак при цьому вона залишається надчуттєвішою (читай: ампутованою) частиною організму, дотичною до усіх тілесних і ментальних процесів суб’єкта. 

Сьогодні поезія своїм смисловим наповнення постулює наявність цілкових нових мовотворчих, пізніше міфотворчих, реалій культури. 

ти так боявся
мого голосу
що я теж вирішила
його боятися
рупі каур

У цьому контексті було б доцільно означити й проаналізувати книгу «Молоко і мед» Рупі Каур, відомої поетеси молодого покоління літераторів індійського походження. Також мисткиня активно пробує себе в перфомансах й ілюстрації. Живе і пише в Торонто, Канада. 

Наче помахом чарівної палички молодій самвидавиці вдалось увірватись на міжнародну літературну арену: її дебютник вибраних поезій «Молоко і мед» (2014 р.) розійшовся накладом у 3 мільйони примірників й пізніше сягнув першої позиції в списку бестселерів «Нью-Йорк Таймз» — і залишався понад 100 тижнів поспіль. 

Більше того, «Молоко і мед» вартісно сприймати як локалізований, спазматично витворений мисткинею космос, який відкриває щоразу нові карти афективного й почуттєвого досвіду. При цьому сам людський досвід суб’єкта стає в деякій мірі комунікативно відчуженим, тобто набуває надлюдських означень.  

це мандрівка шляхом
де виживають завдяки поезії
це кров піт сльози
двадцяти одного року життя
це моє серце
у тебе в долонях
це запрошення
боліти
любити
ламатись
гоїтись
рупі каур

Поезію Каур можна вважати неоромантичною у ключі її майже межової чуттєвості. Вірші у «Молоці…» — відверто еротичні, якщо ми сприймаємо їх під кутом виходу з наративу окупованої  жіночої тілесності. Читати Каур це намагатись відшукати екстаз близькості, Ерос у театрі неможливості, у театрі абсурду, де художниця ставить власні ментальні й смислові п’єси. 

У дебюті Рупі Каур Любов можна означити як в деякій мірі руйнівний і репресивний орган, який водночас є відверто політизованим: «поезія жіночих тіл не політизована порнографія». 

Авторка означує Любов як прагнення віднайти власний простір у близькості. Заперечуючи акти насильства, яке поетка визначає як хворобливо-болісний рух назустріч, вона усвідомлює цілковиту неможливість його анігіляції. Суб’єкт  приречений існувати на зрізі власної віктимності й уразливості через свою межову почуттєвість, яка відверто межує з еротичними переживаннями.  Оскільки йому не підвласна власна чуттєвість і ніжність, йому не приборкати й сексуальність. 

Любов мислима лише  у «зонах відчуження»,  у місцях, де болісний досвід суб’єкта є константою знищення й смерті. Іншими словами, справжнє зцілення буває лише після вивільнення з порочного кола самотності, що є еквівалентним травматичним стосункам. За Каур, такий різновид близькості лише посилює комунікативну відчуженість й окремність суб’єкта. 

Незважаючи на те, що більшість текстів Каур наскрізь пронизані болем від втрати близькості об’єкта, на якого спрямована пристрасть; незважаючи на трансгресія надчуттєвості, досить травматичної  і репресивної щодо суб’єкта, який її підвласний, художниця активно полемізує щодо «загоєння ран». Тут Ерос поступається Танатосові: Травма поступає місце Любові, натомість Любов спричиняє ще більше любові. 

тебе
навчали
що у тебе між ніг
пристань для чоловіків
яким би десь перепочити
незайняте тіло де не бракує місця
для гостей та хоч би котрийсь
прийшовши вирішив
зостатися
тут
рупі каур

Наразі нам необхідний цілковито новий погляд на проблему неможливості спрощення пошуків близькості до їх відверто сексуальних витоків. Диявол у дрібницях – темні й відчужені зони свідомості потребують нової мови, вільної від маскулінних прерогатив, потребують нового осмислення політики чоловічого бажання.

І варто сказати, що наразі Рупі Каур робить досить успішні кроки в еротичну емансипацію жінки як суб’єкта почуттєвої дії. 

Сподіваємось, так буде й надалі. 


Рупі Каур (Rupi Kaur) – канадська письменниця, художниця та перформерка індійського походження. Авторка поетичних збірок “Молоко і мед” і “Сонце та її квіти”. Після виходу першої своєї збірки Рупі Каур стала однією зі ста впливових жінок, що надихають інших, за версією BBC.

Текст: Яна Грицан
Ілюстрація:  Noor Unnahar 

Підтримати нас на Patreon!        Залишити відгук! 


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.