Роздуми дослідниць на презентації книжки Тамари Марценюк «Безстрашні. Історія українського фемінізму в інтерв’ю»
У Львівській Медіатеці відбулася дискусійна презентація книжки Тамари Марценюк «Безстрашні. Історія українського фемінізму в інтерв’ю» за участі героїнь книжки. Учасниці говорили як про виклики минулого — становлення фемінізму в Україні на початку 90-их, так і теперішнього, зокрема про проблему сексуальних домагань в українських університетах.
«Безстрашні. Історія українського фемінізму в інтерв’ю» — це перша книжка із серії «СВОЄ: український фемінізм», яку видало перше феміністичне видавництво Creative Women Publishing. Видання об’єднує 23 інтерв’ю з українками, лідерками феміністичного руху початку 90-их років в незалежній Україні, і є сьогодні унікальним документом живої історії жіночого активізму.
«Ми всі стоїмо на плечах наших попередниць. Досягнення українських жінок сьогодення не були б такими можливими без усіх тих, хто стояли біля витоків. Без першопроходиць у гендерній освіті, медіа, політиці та дослідженнях. Без наших безстрашних», — пише авторка книжки Тамара Марценюк.
Сьогодні дедалі більше дівчат і жінок наважуються публічно говорити про сексуальні домагання, відстоюючи свої права — і це, без сумніву, результат тривалої роботи і просвіти феміністичного руху.
Один із прикладів — історія журналістки видання NGL.media Катерини Родак, яка 25 лютого відкрито заявила, що під час навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка зазнала домагань з боку викладача, професора, який працював на кафедрі зарубіжної преси.
Цим зізнанням вона поділилася у Facebook, анонсуючи власне журналістське розслідування, в якому зібрала 20 історій жінок і чоловіків, що постраждали від домагань та насильства в освітніх закладах. Її пост спричинив хвилю зізнань — десятки жінок почали ділитися власними історіями. Однак у мережі не забарилися й скептичні коментарі. Дехто запитував, чому ці свідчення з’явилися лише через десять років.
«Вони будуть мовчати доти, доки не відчують силу говорити, а вона зʼявиться тоді, коли буде підтримка. Її слід шукати серед викладачок і викладачів, студентської ради чи журналістів. Не можна недооцінювати розголосу в соцмережах, бо як бачимо — це дієво. Ідеально було б створити університетський орган, який протидіятиме насильству, — каже Богдана Стельмах, героїня книжки Безстрашні. Історія українського фемінізму в інтерв’ю», координаторка Волинського прес-клубу.
За словами Богдани Стельмах, прикладом такої ініціативи вже став Національний університет «Києво-Могилянська академія», де у 2018 році був створений Комітет із протидії дискримінації, сексуальним домаганням і булінгу, головою якого є авторка книжки «Безстрашні. Історія українського фемінізму в інтерв’ю» Тамара Марценюк.
Щоб протидіяти сексуальному насиллю, важливо, аби усі навчальні заклади України підхопили цю ініціативу. У рамках університетської автономії можна і доцільно приділяти увагу питаннями створення безпечного середовища для студентства і працівників університету. Але також важливо, аби на рівні державної освітньої політики була чітко висловлена підтримка.
«Для початку варто розробити політику, яка б мала чіткий механізм реагування. Відтак проводити дослідження, опитування в середині університету, аби розуміти проблему. Не менш важливою є просвітницька частина – проведення лекцій для викладачів, поширення “простими” словами та зрозумілою інфографікою за допомогою соціальних мереж та постерів на території університету. Мають бути виділені кошти на цю тематику, аби їй приділяли достатньо уваги, бажано окремо ставку людини, яка б займалася питаннями протидії дискримінації», — ділиться Тамара Марценюк, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», голова робочої групи «гендер і освіта» Громадської ради при Міжфракційному депутатському об’єднанні «Рівні можливості»; Голова Комітету протидії дискримінації, сексуальними домаганнями, булінгу в НаУКМА, співрозробниця Політики протидії дискримінації і сексуальним домаганням в НаУКМА (уперше прийнято в українських ЗВО).
Це добре, що сьогодні дедалі більше дівчат і жінок наважуються публічно говорити про сексуальні домагання, але навчальні заклади мають стати опорою для тих, хто не має сміливості говорити. Комітети протидії дискримінації, сексуальним домаганням, булінгу — найкраще рішення.
Нагадуємо, що згідно з українським законодавством, заклади вищої освіти повинні забезпечувати виховання культури недискримінації, ненасильницької поведінки та взаємоповаги. Зокрема, у статті 6 Закону України «Про освіту» зазначено, що «засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: … формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками».
У статті 21 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» вказано, що навчальні заклади забезпечують «виховання культури ґендерної рівності, ненасильницької поведінки».
Підписати петицію щодо впровадження систематизованої комплексної політики протидії сексизму, сексуальним домаганням та гендерно зумовленому насильству у закладах вищої освіти можна за посиланням.
Довідка:
Creative Women Publishing — перше феміністичне видавництво в Україні, заснованого жінками для жінок: тих, що пишуть і тих, хто читають. Воно спеціалізується на феміністичній літературі, а також на «викритті гендерних стереотипів українського суспільства щодо табуйованих тем жіночого й чоловічого досвідів».
Авторка: Вікторія Дребот
Фотографка: Надія Марченко
