Однією з цінностей «Феміністичної майстерні» є інтерсекційний фемінізм. Ми усвідомлюємо і визнаємо проблему множинних дискримінацій і вважаємо важливим у своїй діяльності та активізмі враховувати цю множинність. 

Неможливо боротися за права та свободи однієї дискримінованої групи людей та заперечувати існування іншої. Тому хочемо поговорити про те, чому бути цисгендерними союзницями трансспільноти – це важливо для нас і всього феміністичного руху.

Періодично доводиться чути припущення, що інтерсекційний фемінізм – це так зване «за все хороше проти всього поганого», мовляв, вас і екологія турбує, і люди з інвалідностями, і літні люди, і квірна «повісточка» – невже не можна зосередитися на одних лише жінках? 

Наша відповідь – ні, не можна. 

Інтерсекційний підхід підкреслює важливість у комплексному аналізі проблеми нерівностей і замість відокремленні цільових груп – просуванні ідеї солідарності, союзництва і взаємопідсилення. 

Культ індивідуалізму та конкуренції є рушійною силою капіталістського та патріархального світогляду і шкідливий для всіх, окрім тих, в чиїх руках зосереджено найбільше влади та ресурсів. Таке мислення та світосприйняття можна спостерігати навіть у дітей, але воно не є чимось природним. Агент_ками первинної соціалізації є такі ж самі люди, які виросли в існуючій системі, вивчили її правила гри і передають нащадкам. 

Дівчаткам ще змалечку можуть транслювати мізогінні ідеї, а хлопчиків виховувати як «справжніх чоловіків». Наприклад, придбавши нову сукню для доньки, хтось із батьків, може прокоментувати цю ситуацію фразою «тепер усі дівчатка в класі тобі заздритимуть» або «всі хлопчики будуть за тобою бігати», позиціонувати це як досягнення та перевагу дитини. Дитина бачить, що це робить щасливою важливу для неї дорослу фігуру, і засвоює таку схему поведінки як бажану, намагається бути «найкращою», аби батьки пишалися. А нові придбані іграшки чи одяг вважати власною перевагою над іншими. 

Це лише один з безлічі прикладів того, як ідеї конкуренції змалечку навʼязують дітям. Розвивати цю лінію можна безкінечно, тому ми пропонуємо вам самостійно порефлексувати над тим, які ще приклади виховання за «правилами гри» можна спостерігати в житті.

 Такі рефлексії важливі задля усвідомлення сконструйованості нашої з вами реальності та спростування ідеї природного походження нерівностей і бінарності світу, підважування і критики статусу-кво. 

До чого тут транслюди? 

По-перше, ми хочемо нагадати, що 17 травня був Міжнародний день протидії гомофобії, біфобії та трансфобії, і от-от почнеться Місяць гордості, тому актуальнішого часу, аби говорити про солідарність FLINTA активісток, годі й шукати. По-друге, транслюди все ще залишаються однією з найбільш дискримінованих груп всередині самого феміністичного руху. Хоч проблеми так званих першої і другої хвиль фемінізму все ще актуальні для світу, і зокрема для України, говорячи про менш видимих та привілейованих людей, ми не позбуваємось власних привілеїв та ресурсів, не забираємо їх у цисжінок. Такий наратив властивий як трансфобним феміністкам, так і цисчоловікам. І його теж легко спростувати. 

Наприклад, коли ми більше говоримо про проблеми людей з інвалідностями і турбуємось про інклюзивність міст, ми не позбуваємося зручностей, права голосу чи безпеки людей без інвалідностей. Навпаки: місто, яке є зручним та безпечним для людини на кріслі колісному чи незрячої людини, стає зручнішим для матері з візочком, старших людей, дітей і тд. Це ж стосується і безпеки та прав транслюдей. 

Світ, в якому людям різних гендерних ідентичностей безпечно бути собою, є світом, де право на різноманіття гендерної експресії чи сексуальної орієнтації має кож_на включно з цисжінками, а інтерсекс чи небінарні люди не мусять вписувати себе у рамки бінарності задля безпеки чи прийняття у суспільстві. 

Світ, в якому панує гендерне різноманіття, а бути транслюдиною чи небінарною – не злочин чи девіація – це світ, в якому цисжінку не цькують за волосся на тілі, а цисчоловіка за недостатню маскулінність. Таке майбутнє може лякати конформіст_ів через страх невідомого, адже почасти незручна, але чітко визначена й очікувана стабільність є більш бажаною, аніж сповнена хаосу і нових відкриттів свобода. 

І нехай для тих, в кого існуючий стан речей у світі викликає більше сатисфакції, ніж пригнічення, ця стабільність є вигідною, то для феміністок це не так. Деконструкція гендерних стереотипів неможлива без деконструкції самої системи бінарного гендерного розподілу. Критика патріархату неможлива повною мірою без критики есенціалізму. Шлях до збереження планети передбачає відмову від антропоцентричної позиції та сприйняття менш захищених людей та живих організмів як ресурси. Ніхто не вільна, доки не вільні всі. Це складний, тривалий і повний відкатів та фрустрацій процес, але кожні з нас можуть потроху наближати його через власний приклад.

Хочемо нагадати, у чому може проявлятися союзництво та солідарність із транслюдьми. Спойлер: це не дуже важко 🙂

– у підборі лексики:

Наприклад, коли ви знайомитеся з новими людьми, називайте займенники, які використовуєте, особливо це стосується великих груп. Адже ви ніколи не знаєте, чи є серед присутніх інтерсекс, небінарні або транслюди. А якщо ви ще й знаєте це – тим більше цінно звертати увагу на лексику: наприклад, використовувати не лише фемінітиви, але і гендерно нейтральні закінчення. 

При звертанні чи згадці усіх присутніх, якщо серед них є небінарні люди – не стирайте їх присутність фразами «жінки і чоловіки» чи «жінки\дівчата\дами» і тд. Згадайте, як воно, коли ви – єдина жінка у товаристві чоловіків і до вас усіх звертаються зі словом «хлопці». 

Так, іноді вам доведеться пояснити зацікавленим, чому ви так говорите. І це іще один спосіб активного союзництва. 

– у побутовому просвітництві:

 Звісно, важливо памʼятати, що найкраще про буття транслюдей можуть говорити тільки самі транслюди. Але знаючи про проблему трансфобії, вивчаючи і знайомлячись з особливостями досвіду буття транслюдиною через безпосереднє спілкування з транслюдьми, цисгендерні феміністки можуть використовувати свій привілей цисгендерності аби говорити про тих, в кого менше голосу і свободи бути видимими. 

Важливо зберігати межу між патерналістським применшенням субʼєктності менш привілейованої групи, бажанням «врятувати світ» і свідомим використанням простору діалогу задля висвітлення множинності дискримінацій. Пропонуємо в діалогах з людьми, що транслюють трансфобні наративи, частіше ставити навідні питання або такі, які будуть сприяти критичному мисленню. Іноді люди мають дискримінаційні погляди через незнання та непоінформованість. Звідси витікає наступна порада 

– у самоосвіті:

Досліджуйте і вивчайте інформацію про проблеми транслюдей, будьте відкритими до того, аби почути ваш_у товариш_ку чи знайому людину з трансспільноти, і почути про досвід, якого у вас немає. Будьте емпатичними. Рефлексуйте власні думки, які будуть виникати від почутого і нагадуйте собі, що ваші уявлення про світ випливають із вашого особистого досвіду буття цислюдиною, що джерела інформації можуть бути неякісними і заангажованими – ми живемо у світі постправди, як-не-як, і в цьому світі більшість влади та ресурсів все ще належать цисгендерним чоловікам.

 І памʼятайте: жодна транслюдина не зобовʼязана здійснювати персональну просвітницьку роботу із вами, навіть якщо ви дуже ввічливо попросите, але завжди є ті, хто мають ресурси і бажання ділитися. Якщо ви захочете дізнатися більше – ви знайдете спосіб. 

– у створенні можливостей для партисипації
 Якщо ви маєте доступ і повноваження в межах інформаційних каналів, громадських організацій, освітніх, дослідницьких чи інших майданчиків, направлених на роботу з людьми – використовуйте свої привілеї, аби включати в процеси участі та прийняття рішень транслюдей або зауважувати про хибну інформацію. Наприклад, коли ми згадували у дописі про Беллу Рамзі, ви допомогли нам виправити помилку, коли вказали, що Белла – небінарна людина. Це теж прояв активного союзництва. Якщо ви й тут надибали неточність – ми відкриті до діалогу, вчимося разом з вами 🙂 

Що ще можна робити? При організації ЛГБТІК+ конференцій чи вуличних акцій з метою підтримки ЛГБТІК+ людей, виділяйте простір і час для висвітлення проблем трансфобії, трансмедикалізму, необхідності солідаризуватися. Організовуючи публічні події на феміністську тематику – робіть їх трансінклюзивними. 

Феміністки – неоднорідна група. Так само як ЛГБТІК+ активістки чи екоактивістки. Ми різні. Серед нас є люди з різними поглядами на ключові поняття, наприклад трансексклюзивні феміністки. Є такі, які маніпулюють, використовуючи власні знання, вразливості чи цінності інших представниць руху. І є просто недостатньо освічені в цілому чи в окремих аспектах люди. 

Між нами бувають ситуації, які ускладнюють взаємодію, руйнують довіру чи фруструють. Це може віддаляти окремих представниць спільноти одн_а від одн_ої. І це, на жаль, гальмує процес солідаризації. Що з цим робити – треба думати разом. Але солідарність – це необхідність, а не розкіш. Солідарність – це процес, а не константа. І кожні з вас можуть включитися у процес.