Ідентичність, орієнтація, стать: розбираємось в основних термінах

Сьогодні небінарні люди, транс*жінки, транс*чоловіки, гендерфлюїдні, агендерні люди для дослідження себе й осмислення свого досвіду переважно звертаються до соціологічних та гендерних досліджень, до феміністичного аналізу науки. Так склалося, що ми вибираємо собі нові маркери замість слів “чоловік” чи “жінка”, бо помістити себе у цю двоїчну систему було би просто брехнею. Про це недостатньо говорять, але, наприклад, бажання транс*чоловіка називатися чоловіком і мати змінене ім’я у паспорті – це щирість, прозорість і крок на зустріч іншим людям, аби інші направду знали мене і могли за бажання зрозуміти моє внутрішнє життя. Неймовірно трагічно і прикро усвідомлювати, що велика кількість транс*людей у минулому і сьогодні змушені ховатися усе своє життя. Їхні друзі та родичі ніколи не мали змоги стати їм найближчими, адже порозмовляти душа в душу було неможливо. Отож сьогодні, якщо хтось із ваших знайомих, друзів чи родичів скаже вам, що слід звертатися до них із новими займенниками чи використовувати нове ім’я – спробуйте уявити, скільки часу й енергії ця людина витратила у намаганнях відповідати вашому поверховому, сторонньому уявленню про те, ким вона є. Коли ви чуєте: “То була несправжня я, мене насправді звати інакше”, сприймайте це як ознаку довіри, навіть як привілей. 

До появи спеціальної мови, яку використовують представни_ці ЛГБТК+ спільноти та активіст_ки, що захищають права людини, небінарні люди використовували інші поняття і способи говорити про свою ідентичність. Наприклад, професія театрального актора могла бути “легальним” способом вийти за межі статі. Релігійні практики чи тести “який ти котик?” це теж традиційні й добре відомі шляхи втечі від нав’язаних патріархатом ролей, адже дають можливість асоціюватись із зовнішніми ознаками та характерами янголів, тварин, фей і привидів, а не строго чоловіків чи жінок.

 Цих фактів не вчать у школі, тому самим транслюдям, а також їх союзникам і команді підтримки, слід шукати інформацію на тему гендерних ідентичностей, боротьби за права дискримінованих груп, про виховання дітей у феміністичному руслі, про перешкоди, з якими зустрічаються транслюди з самого дитинства і також слід, звичайно, шукати шляхи вирішення актуальних проблем спільноти. Тому цей текст, який ви зараз читаєте, має на меті розповісти читач_ам уперше, або ж нагадати їм знову про те, як слід спілкуватися і дружити з небінарними людьми, із людьми, які зазнають утисків через свою сексуальну чи гендерну ідентичність. Хочеться поставити питання:  “Що таке гендерна ідентичність?” і “Що таке стать?” і спробувати відповісти на них коротко і вичерпно, адже ці питання є без перебільшення дуже важливими для феміністичного руху. Дещо інша тема, але безпосередньо пов’язана із нашою: хто вирішує, які слова і фрази є образливими — індивід чи спільнота? Коли наша спільнота керується лише традиційними уявленнями про те, що може, а що не може ображати когось конкретного, це загрожує відчуженням в межах спільноти і нагромадженням психологічних травм. На перший погляд, може видатись, що використання неправильних займенників чи нав’язаного імені це наче й нічого такого, невелика біда, але насправді відбувається закріплення й відтворення ідеї про те, що “цінності” колективу є важливішими за гідність одного індивіду. Причому одна справа, якби ці колективні цінності дійсно існували, бо на практиці зазвичай існують лише уявлення про те, “як думають всі нормальні люди” — але хто вони, ті “нормальні люди”, залишається невідомим. 

Таким чином, розрізняти стать і гендер у сучасному світі це навичка, без якої неможлива увага до іншої людини та турбота про неї. Стать є біологічним поняттям і стосується хромосом, гормонів та органів. Останні дослідження у сфері анатомії й генетики говорять про те що навіть біологічна стать не є бінарною (англійською про це можна почитати тут.

Дискримінація жінки існує у людських суспільствах, м’яко кажучи, набагато довше, ніж підручники з біології, що на практиці означає використання нами поверхових наукових знань задля обґрунтування своїх стереотипів та упереджень. В цьому немає нічого хорошого, але це дуже типовий процес. Так, наприклад, у ХІХ столітті анатомією і біологією лікарі “доводили” негативний вплив голосування жінок на виборах на здоров’я цих самих жінок. А сьогодні, у столітті ХХІ, і досі багато людей впевнені у тому, що генетична стать і геніталії завжди чітко вказують на те, чи людина є чоловіком, чи жінкою. Проста схема, яку відмінниці й відмінники вивчили у школі, про те, що дві X-хромосоми роблять людину жінкою, а X і Y-хромосома роблять її чоловіком — це скорочена версія наукового знання, шкільний спосіб мислення про те, що вже на рівні університету є надзвичайно складним. Анатомія, гормони, клітини та хромосоми (не кажучи вже про особисті переконання й гендерну ідентичність) насправді зазвичай не узгоджуються з однією бінарною класифікацією.

Гендер — це стан буття чоловіком, жінкою, ними обома, жодним із них. Поняття гендеру також включає у себе ті ролі та очікування, які певне суспільство приписує кожному на основі визначень «чоловічості» чи «жіночості». В Україні новонароджених дітей із геніталіями, які неможливо вписати у бінарну норму (інтерсекс дітей), реєструють як дівчинку чи хлопчика за вибором батьків. Часто цей процес також супроводжується операцією із метою наблизити вигляд геніталій дитини до стереотипно жіночих чи стереотипно чоловічих. Через тишу довкола цього процесу і небажання суспільства визнати неетичність подібних операцій (дитина має право сама обрати, що їй робити зі своїм тілом і як саму себе сприймати, коли відчує потребу у цьому) ми ризикуємо повірити, що усі народжуються або хлопчиками, або дівчатками. В деяких суспільствах це виглядає інакше. Один із відомих прикладів – каста хіджра в Індії, громада людей, яких ми сьогодні можемо широко схарактеризувати як гендерно некомформних або квір-людей. Перші згадки про людей хіджра датуються 13 століттям нашої ери, що вчергове підкреслює різноманіття культурних уявлень про гендер і відносин між гендером і традицією. Детальніше про інтерсекс людей можна дізнатись на сайті.

Отож гендер — це соціальний конструкт, це феномен життя у людській культурі, а не форма грудей, ніг чи носа. Гендер не є чимось негативним чи позитивним, це просто явище. Для більшості людей їхня гендерна ідентичність є дуже важливою складовою життя і захищається правом на самовираження. Конфлікти в цій сфері виникають там, де бажання індивіда самостійно визначати себе і свою роль стикаються з гендерними стереотипами. 

Гендерні стереотипи — це старі неперевірені поняття про те, що люблять, роблять і можуть чи не можуть представники тої чи іншої статі, або тої чи іншої гендерної ідентичності, гендерної експресії. В Україні, наприклад, сміливу жінку називають мужньою, і це вважається компліментом, а сказати чоловікові, що він поводиться як жінка, означає образити його. 

Нині у феміністичній літературі та медіях можна зустріти термін “гендерний маркер”. Це поняття важливе для адвокації прав небінарних і транслюдей і асоціюється із юридичною сферою, оскільки йдеться про те, як індивіда бачить держава, що написано у графі “стать” вашого документа. 

Ось ще декілька важливих концептів та слів, які потрібно знати.

Парасольковий термін — так називається поняття, слово чи фраза, що використовується для одночасного охоплення великої кількості елементів. Приклади парасолькових термінів: радикальний фемінізм, квір-люди, сапфічні жінки, ЛГБТК+

Трансгендерні люди – люди, чия гендерна ідентичність не збігається з приписаним при народженні гендерним маркером. Ви можете зустріти людей, які ідентифікують себе як транс*чоловіки, чи людей, що називають себе транс*жінками. Майже завжди трансгендерні люди мають тяжкий досвід дискримінації, тому, щоб не нагадувати їм про ситуації, де їх вибір і самосприйняття не поважали, дуже важливо називати транс*чоловіків і транс*жінок обраними іменами, а не тими що їм дали батьки чи ще хтось. Правильні займенники також мають велике значення. Якщо ви познайомилися із кимось, і вони не дали зрозуміти, які займенники використовують, запитайте отак просто: “Я вживаю займенники “вона” та” її”, а які твої займенники?”. Чим частіше ми озвучуватимемо це питання у феміністичних просторах та поза ними, тим більш звичним це нам видаватиметься, майже як вітаючись, сказати: “Добрий день”. Під парасолькою трансгендерних людей є і небінарні люди. Проте не всім із них комфортно вживати щодо себе лейбл трансгендерності, тож якщо вони вважають, що слово не описує їхній досвід, вони можуть не використовувати його, і вам не слід сперечатися з цим рішенням. 

 Поняття квір людей чи квірів об’єднує тих, хто є чутливими до репресивного впливу цисгетеронормативної культури. Колись цей термін був образливим, тому не всі небінарні люди вживають його, коли говорять про себе. Але ті квіри, що описують себе через поняття квірності, не мають на меті нікого принизити, радше можна говорити про те, що вони вкладають зовсім інші значення у цей термін і переприсвоюють, відвойовують його собі. 

Небінарні люди – люди, що не відносять себе ні до чоловіків, ні до жінок, або асоціюють себе із обома цими ідеями одночасно, інший варіант — асоціюють частково. Під парасолькою небінарності знаходяться такі ідентичності, як агендерні люди, гендерфлюїдні люди (люди, чия гендерна ідентичність змінюється в часі). Деяким людям некомфортно вживати щодо себе термін “небінарність”, і в такому разі вони використовують інші поняття чи самоназви. Тут важливо пам’ятати про те, що найбільше знань про свою ідентичність має саме носій_ка цієї ідентичності, а не сторонн_я спостерігач_ка — запитайте про те, як людина хоче, щоб її називали. 

Романтична орієнтація пов’язана з гендером інших людей, коли йдеться про те чи бачимо ми для себе представників того чи іншого гендеру як потенційних романтичних партнерів і чи можемо ми закохатися у них. У таких стосунках є місце для сексу, але вони не обов’язково включають секс. Це означає, що деякі люди можуть мати відмінні сексуальні та романтичні орієнтації, виходячи з того, що сексуальний потяг є лише одним із компонентів стосунків між людьми. Наприклад, хтось може відчувати сексуальний потяг одночасно до людей чоловічого й жіночого гендерів (бісексуали), але може бачити себе у романтичних стосунках лише із особою свого гендеру. 

Бісексуальні/біромантичні люди – це люди, які відчувають потяг до двох і більше гендерів. Є також пан_сексуальні/полі_сексуальні/омні_сексуальні люди – вони також відчувають потяг до більш ніж однієї гендерної ідентичності, але використовують інші терміни, які краще описують їх досвід (більше про це ви можете почитати на сайті lgbtqia.fandom.com).

Чоловіки-геї — це чоловіки зі стійким фізичним, романтичним та/або емоційним потягом до інших чоловіків. Інше, більш інклюзивне визначення називає геями не-жінок, які відчувають сексуальний і/або романтичний потяг до не-жінок.

Лесбійками  називають жінок, яких приваблюють інші жінки романтично, сексуально або і романтично, і сексуально одночасно. Також можна сказати що лесбійки – це не-чоловіки, які мають сексуальний і/або романтичний потяг до не-чоловіків. У патріархаті цис- та гетеронормативність поєднуються, підсилюючи одна одну. Цей зв’язок зберігається і в протилежній ситуації: у людей з негетеросексуальною орієнтацію часто складаються особливі стосунки з гендером. Письменниця та феміністська філософка Монік Віттіг писала, що, на її думку, лесбійки взагалі не є жінками, бо категорії “чоловік” та “жінка” мають сенс лише в гетеронормативній системі координат. Багато лесбійок є небінарними, а деякі навіть позначають поняттям “лесбійка” свою гендерну ідентичність. Та й не-чоловіки, які люблять не-чоловіків — це всі не-чоловіки, яким комфортно визначати себе як лесбійок. Історія та наповнення терміну “лесбійка” є дуже цікавими, закликаємо вас дослідити це питання самостійно у вільний час. 

Аромантичність – це ідентичність під парасолькою ЛГБТК+, аромантичні люди не відчувають романтичного потягу. В аромантичий спектр також входять терміни грейромантичність, деміромантичність, що позначають або не часте відчуття романтичного потягу, або романтичний потяг виключно до добре знайомих людей, що з ними уже сформовано емоційний зв’язок. 

Варто також говорити про слова, які зовсім не варто вживати. Досить розповсюджені, нажаль, такі лейбли як “гермафродити”, “інтерсексуали”, “транссексуали” і “трансвестити”. Усі вони є як мінімум застарілими, продуктами тих часів коли будь-яка небінарна ідентичність вважалась хворобою чи навіть злочином. Якщо ви знаєте про те, що ці слова ображають квір-людей і все одно вживаєте їх у публічному просторі, у переписці чи у коментарях в інтернеті це розцінюється як харасмент, посягання на гідність іншої людини. 

Поширювати інформацію про гендер і різноманіття гендерних ідентичностей це простий і дієвий спосіб підтримати ЛГБТК+ спільноту та феміністичний рух, до чого закликаємо і вас 🙂 

Канцер Саша та Майк-Террі для Феміністичної майстерні