Говорячи про фемінізм, здебільшого увага акцентується на позитивних змінах у житті та свідомості. Але позитивним змінам свідомості, як правило, передує ланцюжок складних життєвих ситуації, до яких оптимально бути готовою.
Мені, звісно, здавалося, що фемінізм — це десь далеко, ледь не у іншій галактиці. Він лишився на старих фотографіях з гордими леді в велетенських капелюхах й з стрічками, що перекреслюють фігуру по діагоналі. Зараз вже розумію, що якби в мене не склалося з ЛГБТ-активізмом, то, мабуть, мій шлях до фемінізму був би в рази довшим. Саме активістки, самі того не підозрюючи, допомогли мені, додавши в мою фейсбук-стрічку якісні тексти про права жінок та проблеми, з якими стикається сучасна українка.
Перед зануренням ніхто не попередив, що може бути боляче. Дуже боляче. Ось ще вчора ти разом з друзями-хлопцями іржеш над анекдотами про білявок. А тут все. Наче минуле відрізало, наче відгородило від ньго бетонною стіною. Ти наче з обпеченою шкірою, кожне різке слово травмує. Але кожна рана затягується. Скоріше за все, може зменшитися (і змінитися) ваше коло спілкування. Може виявитися, що все, що вас поєднувало — мізогінні жарти, які тепер викликають якесь неприємне тягнуче відчуття чи то в грудях, чи то в горлі. Можна терпіти чи опиратися, кажучи, що вам образливо та несмішно. Ймовірно, буде так: “Та в тебе почуття гумору нема!”, “А раніше тобі подобалося!” Та скоро виявиться, що є ті, хто буде поважати твоє право не слухати мізогінних жартів й будуть поважати твої особисті кордони.
Коли перший біль відступає, накриває тяжка, гірка хвиля сорому. За образи в сторону жінок, що виглядають неконвенційно жіночно. За лукістські чи класистські судження щодо подруг, знайомих, колег чи родичок. Це теж треба пережити й пропустити через себе, щоб оновитися й йти далі. Якщо бажаєш, можна перепросити за старі образи. Чи просто перегорнути цю сторінку.
Передостанній етап — це визнання двох важливих тез. Перша: світ неідеальний й абсолютно всіх прямо зараз зробити своїми союзниками чи союзницями неможливо. Друга: складно ввімкнути феміністичний тумблер в одному випадки й абсолютно вимкнути у всих інших. Відмовити колезі-чоловіку “налити усім присутнім каву”, якщо це не входить у ваші службові обов’язки? Так, це побутова ситуація, але вона про фемінізм. Заступитися за жінку, на яку посеред вулиці волає чоловік й перепитати, чи все у неї добре? Так, ця побутова, конфліктна й потенційно небезпечна ситуація, безумовно, про фемінізм. Вийти на вулицю з пікетом в захист прав жінок, поставити підпис під закликом підтримати кризовий центр про жінок? Безумовно, це про фемінізм.
Фемінізм — це турбота про себе. Нарешті портали та ЗМІ заговорили про важливість турботи жінки про себе, про своє психічне здоров’я та фізичне, а не тільки про потреби чоловіка і дітей. У вас можуть змінитися харчові навички, бо виявиться, що ви, наприклад, ненавидите рис, який їсть вся родина й ви їсте “за компанію”.
Треба розуміти, що феміністичний камінаут може викликати нерозуміння у батьків, колег чи знайомих. Це пов’язано з багатовіковми тиском патріархальної культури, в рамках якої виховувалися ми всі, й в якій жінка — це людина, яка наче рівна чоловікові, але гірше. Тільки недавно фемінізм став чимось дивним, але трендовим, до руху приєдналися зірки, які роблять пожертви на освіту жінок чи захист жінок від насильства. У кожної свій шлях до фемінізму. Нехаі14й твій буде легшим за мій.
Авторка: Ксенія Чубук Ілюстрація: NicoleEllsworth
