Чи можна кинути виклик патріархату через виховання дітей? Які книжки читати дітям про статеве виховання? Як мамі протистояти гендерним стереотипам? Про це розповідала  Ярина Волошин — керівниця відділу комунікацій Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» та мама Софійки. Лекція «Фемінізм і материнство» відбулася у Львові за організації Феміністичної майстерні. Матеріал написаний зі слів лекторки.

Вагітність, пологи й тіло

Під час вагітності тіло змінюється. Крапка. Але суспільство висуває власні очікування щодо вигляду жіночого тіла після народження дитини. Моя донька народилась, коли я була зовсім молодою. Вагітність — то краш-тест, бо ти ніколи не знаєш, що може відвалитися в процесі. В мене це були нирки та зір. Але це дуже індивідуально й залежить від організму. Під час вагітності відбуваються зміни, які не можуть не вплинути на зовнішній вигляд та на те, як ти себе почуваєш. І коли минають місяці від народження дитини, ти маєш багато роботи й обов’язків, але постійно чуєш зауваження й коментарі, що «можна вже й животик підтягнути». Але тут справа не в спорті чи харчуванні. Організм жінки після народження змінюється й справа тут в гормонах. 

«Перше правило жінок, які вирішили народжувати — тіло людини це абсолютно її компетенція та її власне бачення»

Ні я, ні будь-хто інші не можуть знати як це тіло має виглядати. Людина має хороший вигляд? Це прекрасно, їй не потрібні ваші коментарі. Стандарти краси щодо жінок існують не лише на міжлюдському, а й на публічному рівні. До прикладу, заголовки про зірок, які після вагітності змінюються до невпізнання. Це новини про жіноче тіло, яке стало не відповідати загальновизнаним стандартам. З’являються й інші випадки, як-от Ешлі Грем, яка набрала понад 20 кілограмів і їй ОК. Транслювання саме таких меседжів дещо лікує суспільство. Втім знаменитості мають контролювати те, що вони транслюють суспільству.

«Яку пораду я б дала собі десять років тому? Відчувай себе. Якщо я добре себе почуваю в такій вазі, то це окей. Люди не мають права говорити як мені виглядати». 

Післяпологова депресія — дуже недооцінене явище в нашому суспільстві. Це справді страшно, адже від тебе вимагають любити істоту, яка від тебе повністю залежна, а ти не можеш розібратися з собою. І починаєш себе через це картати. Нам потрібно нормалізувати ранню діагностику складних станів і депресії. А суспільству я хотіла б порадити мати чуйність до людини, яка нещодавно народила. Підтримуйте жінок та за можливості допомагайте їм. 

Як не розчинитися в материнстві

Чому мама — найважливіша людина для немовляти? Раніше необхідність грудного вигодовування «прив’язувала» матір до дитини. І це був серйозний аргумент для XIX і XX століть. Але зараз він під сумнівом. Грудне вигодовування — це не три роки, не десять і не рік. Лікарі радять вводити прикорми від 5-6 місяців. Після 5 місяців будь-який член родини може залишатись з дитиною. Жінка може отримати час на відновлення, можливість налаштувати свій графік життя, приділити час собі.  Практика брати декрет є обґрунтованою лише на короткий період. Вже з 4-5 місяців з дитиною може лишатись батько. Тим паче, для повноцінного розвитку дитини, вона має бачити й контактувати з різними дорослими, а не тільки з мамою.

Я пригадую період, коли в мене все життя було багато зацікавлень, аж раптом я замкнулась на ідентичності «Мама». Я відчувала потребу збалансувати всі сфери мого життя. В цьому мені допомогло те, що під час материнства  я закінчувала університет й відволікалась на навчання. І так потрошки я вибралась цією драбиною і віднайшла попередні ідентичності. Але загалом двадцятирічній розумній жінці суспільство казало, що ти мама.

«Попри те, що ми народжуємо дитину, це не означає, що наше попереднє життя зупинилося разом із зацікавленнями. Ми не зобов’язані зав’язати свій світ на дитині. Всім жінкам треба мати власну реалізацію, хобі, дохід та економічну подушку»

Жінкам необхідний час на себе

Я вважала, що приділяти час собі, коли в мене на руках дитина, — найбільший гріх. Я дивилась серіал, але не могла розслабитися, бо постійно картала себе через те, що я нічого не роблю. Найгірше, що може почути жінка — «ти сиділа цілий день вдома». Материнство та домашня робота — це дуже виснажує. І кожній жінці необхідно знаходити час на відпочинок щодня. 

Є такі жінки, які паралельно з народженням дитини, продовжують працювати. За статистикою, абсолютна більшість жінок народжує до 29. Це продуктивний вік, коли людина навчається та починає будувати свою кар’єру. Ми дуже заохочуємо жінок народжувати, тому ми повинні будувати середовище, яке буде дружнім до жінок із дітьми. Якщо говорити про поєднання материнства та кар’єри, то я вірю, що ми більше й більше заохочуватимемо і роботодавців, і державні інституції. 

Як пише докторка соціології Олена Стрельник: 

“Народження дітей мене дисциплінувало як науковицю і професіоналку. І цей стиль робочий властивий мені донині, хоча діти вже дорослі. Десь прочитала фразу, що діти — це найбільші руйнівники всіх планів. Якщо в мене в цю мить усе добре, якщо є хоч хвилька вільного часу і є заплановані справи, зазвичай я роблю їх просто зараз. Бо якщо я їх відкладу, може статися, що дитина захворіє чи мені треба буде терміново розв’язувати сімейні питання. Відповідно є ризик порушити дедлайни.”

Під час першої хвилі ковіду, третина опитаних жінок перейшли на дистанційну роботу. Лише у 23% роботодавці забезпечили матеріальні та технічні умови.  Ковід негативно вплинув на економічне становище жінок, адже в багатьох сім’ях саме жінки жертвували кар’єрою й лишались з дітьми вдома. Ковід був першою історією, яка вимагала від жінок кинути все й просто переналаштуватись, адже світова та геополітична ситуація цього вимагала.

Чи можна не поділитися морозивом з дитиною? Можна!

Це моє відкриття. Цього літа я вперше не поділилась своїм морозивом з донькою. Це таку революцію спричинило в мені. З дитинства я бачила як дорослі віддавали все найкраще дітям. Але, якщо ти не задовольнятимеш своїх потреб, то будеш нещасливою матір’ю, а це не дасть дитині нічого хорошого. Потрібно насамперед турбуватися про себе та свої потреби. 

«Мій великий висновок — жінкам треба вчитися турбуватися про себе. Якщо я зараз потребую морозива, то всім буде краще, якщо я ним посмакую»

Ось приклад. Зліва на фото — я з донькою в Карпатах. Ми піднялись на підйомнику, зробили гарну фотографію та милувались краєвидами. І я хороша мама. Справа — я торік в Лазурному. Я поїхала сама до моря на кілька днів. І там я теж хороша мама. Я виділила той час для себе і заслуговую на те, щоб мати відпочинок. І від того, що я піклуюся про себе та свої потреби, я не стаю гіршою мамою. 

Про материнські війни

У будь-яких дитячих спільнотах завжди є спільноти батьків. А там відбуваються справжні війни між фултайм-мамами та жінками, які працюють ще на роботі. В нашому суспільстві воно так сильно не виражається, бо більшість жінок все-таки вимушені працювати та займатися іншими справами, окрім материнства. Втім у колективі батьків подекуди існує певна токсичність від людей, які прагнуть самоствердитися коштом інших. У таких ситуаціях я просто раджу не звертати уваги. 

Відповідальне материнство 

У суспільстві дуже часто саме на матір покладають всю відповідальність за дитину. Якщо дитина виросла умовно поганою, то винна в цьому саме мама. Але в процесі виховання участь бере не лише вона. Згідно з дослідженнями за 2019 рік,  в 79% випадків протоколи про притягнення до відповідальності складають саме на матір дитини, а не на батька. Окрім того, існує міф, що під час розлучення суд завжди на боці жінок і віддає дитину саме їм. Втім за статистикою, самі чоловіки не просять в суді можливості того, аби дитина проживала з ними. А в тих рідкісних випадках, коли батько все ж хоче, аби дитина жила з ним, то суд погоджує це право. У цьому нам потрібно розуміти, що поліція та суд — це вихідці із нашого суспільства. Це також люди, які зростали на тих стереотипах та упередженнях щодо материнства. Тому, аби викорінювати це із правоохоронних органів, нам потрібно із цим боротися насамперед у суспільстві. 

Як допомогти своїй дитині? 

Наостанок пораджу кілька книг про дорослішання та секс, які я прочитала своїй доньці. На мою думку, наші діти мають право на те, аби знати все про власний організм. Тим паче сексуальна освіта дуже лякає патріархат, а за цим цікаво спостерігати. 

Наостанок хочу сказати, що бути мамою дуже важко. Часто вас критикуватимуть за ваш вибір, за ваш зовнішній вигляд чи методи виховання. Коли я вирішила не виїжджати з Софійкою за кордон після початку повномасштабного вторгнення, то наштовхнулась на шквал критики зі сторони своїх родичів. Втім пам’ятайте, лише ви знаєте, що для вашої дитини й для вас буде найкращим рішенням.

Текст конспекту: Анастасія Рудюк
©Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні