Вступ: мізогінія як основа ненависті до «інакшості»
Гортаючи свою стрічку коротких відео, я натрапила на людину, яка озвучила думку, яка здалася такою зрозумілою, але при цьому не очевидною тоді для мене. Мова йшла про те, що в патріархальному світі чоловіки не те щоб зневажають ґеїв як таких, вони не люблять все жіночне в ґеях, бо насправді чоловіки ненавидять жінок. Здавалося б, все дуже логічно і випливає одне з одного — люди виховуються та виховують у патріархальній системі, очевидно, що вони ненавидять (тут я маю на увазі: об’єктивують, сексуалізують, експлуатують тощо) жінок, але я б хотіла поговорити про це детальніше.
Патріархальна система як «самоочевидна» реальність
Для початку вкотре з’ясуймо, що таке патріархальна система та як вона впливає на індивіда та суспільство загалом. Адже давно відомо, що патріархат з’явився ледь не з моменту, коли люди почали себе усвідомлювати. А для розуміння нам важливо з’ясувати, як саме люди себе усвідомлюють та як інтерпретують реальність. Мені подобається, як феномен повсякденності пояснюють представники соціального конструктивізму та феноменології.
Наприклад, Альфред Шюц каже про інтерсуб’єктивний світ реальності, що пояснює, яким чином патріархат самовідтворюється. Але разом з тим може виникнути питання: то чому ж так важко зруйнувати патріархальну систему, адже наша повсякденність є інтерсуб’єктивною? Тут на допомогу приходить пояснення Едмунда Гуссерля поняття «життєвий світ», який є «світом, у якому індивід народжується, живе і до якого змушений так чи інакше прилаштуватися» (цитата). Реальність сприймається беззаперечно, на віру, де не знаходиться місця на критичні питання та сумніви.
Це гарно пояснює, чому система, де «панує» чоловік, є такою глибоко вкоріненою: пересічна людина, скоріше за все, просто не може собі допустити, що може бути по-іншому, адже це те, як «правильно», як робили до мене та робитимуть після мене (Окрут, 2006).
Фемінізм поза міфами та чоловічим поглядом
Перейдімо до складнішого — тлумачення явища фемінізму. Складність, зокрема, полягає в існуванні безлічі мітів про це явище, адже варто пам’ятати, що все, що об’єктивно існує, «об’єктивно» пояснили, розтлумачили чи дослідили чоловіки. Тобто часто ми зустрічаємо пояснення існування фемінізму через призму чоловічого погляду на світ. Маю на меті звернути увагу на альтернативні тлумачення цього соціального явища.
Фемінізм як світогляд і соціальна відповідь на пригнічення
Очевидним є те, що фемінізм не зводиться до активістського руху, акцій, протесту тощо. Фемінізм — це світогляд. Це альтернативний погляд на світ, який сформувався абсолютно природним чином у відповідь на пригнічення жінок зі сторони чоловіків, зокрема. І так само природно розвивався в межах соціальної системи, де приходить до формування третьої хвилі інтерсекційного фемінізму, де ми маємо простір порушувати питання про те, що таке стать та гендер і чому існують розподілення за гендерними ролями.
Історичні витоки: від суфражизму до теорій ґендеру
Становлення демократії та активізація процесів індустріалізації стали поштовхом до виникнення суфражизму, шо стало початком формування феміністичних рухів. Що, в свою чергу, подарувало громадськості тодішньої Европи новий погляд на повсякденні речі, такі як стать, ґендер та ґендерні ролі. Адже мову про взаємозв’язок влади, сексуальності та ґендеру почали вести саме феміністки другої хвилі. Зокрема, Симона де Бовуар у своїй праці «Друга стать» дає фундаментальне твердження про те, що «жінкою не народжуються, жінкою стають», що підводить нас до виникнення теорії ґендеру, яка плавно перетікає в теорію про сексуальність. Так, критика Л. Ірегарей порушує питання про бінарну опозицію чоловік та жінка, натомість пропонує відійти від того, щоб розглядати жінку як щось «інше» від чоловіка, бо це і є чоловічим поглядом на «не чоловіків» (Постол, 2012).
Сексуальність як поле влади: погляд Мішеля Фуко
Як згодом напише Мішель Фуко, ceкс постає як особлива інстанція, яка сприймається людиною як домінуюча сила. Він водночас функціонує як таємниця, що має фундаментальне значення для людського досвіду, і при цьому цей феномен приваблює владою, яку він реалізує, та прихованим смислом, що потребує розкриття. Через нього індивід прагне відкрити власну ідентичність і звільнити те, що визначає його існування. У концептуальному вимірі ceкс є ідеальним пунктом, сформованим механізмом сексуальності та його функціонуванням. Що означає, що прояви різної сексуальності стали супротивом системі влади, яку встановили білі цисгендерні, гетеросексуальні чоловіки, використовуючи як інструмент контролю над проявом ceксуальності.
Будьмо відвертими: навіть у гетеро ceксі, який толерується патріархатом як єдино правильний, чоловіки намагаються встановити домінантну позицію над жінкою за допомогою різних практик — чи це не найочевидніший прояв влади чоловіка? (Непрійлій)
Спільні цінності фемінізму та ЛГБТКІА+ руху
Перейдімо до більш прикладних речей, які об’єднують фемінізм та рух за права ЛҐБТКІА+ спільноти. Якщо говорити про гасла, якими послуговуються активіст_ки обох рухів, то вони, насправді, мало чим відрізняються, адже як одні, так й інші говорять про просту можливість скористатися всіма цими правами, якими щодня користуються білі цисгендерні гетеро чоловіки. А саме: безпечний простір, де б він не був, видимість у всіх сферах, відсутність стигми чи прояву будь-якої дискримінації. Отож, ідеологічною основою як феміністичного, так і квір-руху є цінності рівності та солідарності, що визначають їхню спрямованість на деконструкцію патріархальних і гетеронормативних моделей суспільного порядку.
Патріархат як спосіб мислення і механізм відтворення нерівності
Аналізуючи патріархальну систему крізь призму соціального конструктивізму, феноменології та феміністичної теорії, можна дійти висновку, що патріархат функціонує як спосіб мислення, який глибоко вкорінений у повсякденних практиках та інтерсуб’єктивному досвіді людей. Його стабільність забезпечується саме завдяки сприйняттю як «природного» та «самоочевидного» порядку речей. Саме тому патріархат не просто організовує соціальні відносини, а й формує базові уявлення про норму, мораль і навіть про саму сутність людини. Феномен мізогінії, зокрема її прояви у ставленні до жіночності та всього фемінінного, виступає одним із ключових механізмів відтворення цієї системи.
Фемінізм і ЛГБТКІА+ як спільна боротьба за звільнення
Фемінізм у цьому контексті постає не просто як активістський рух, а як альтернативний спосіб осмислення реальності, який підважує патріархальні моделі знання, влади та ідентичності. Його розвиток — від суфражизму до інтерсекційного фемінізму — демонструє еволюцію від боротьби за формальну рівність до глибшої критики соціальних структур, що відтворюють нерівність і насильство. Сучасний фемінізм прагне не лише політичних і правових змін, а й переосмислення категорій «стать», «гендер» і «ceксуальність» як соціальних конструктів.
Як показують ідеї Мішеля Фуко, сексуальність є одним із ключових полів влади, через яке патріархат здійснює контроль над тілом та ідентичністю. Тому боротьба за гендерну й сексуальну рівність є боротьбою за звільнення від домінування чоловічої призми сприйняття світу.
У цьому сенсі феміністичний і ЛГБТКІА+ рухи мають спільну мету, а саме — деконструкцію патріархальної та гетеронормативної системи. Обидва рухи об’єднує прагнення до створення суспільства, у якому кожна людина має право на безпечний простір, видимість і самовираження без дискримінації.
Саме тому феміністки просто «за своєю природою» не можуть ігнорувати рух за права ЛГБТКІА+ спільноти, адже це суперечило б першочерговій ідеї фемінізму як соціально-політичного руху та світоглядної системи.
Джерела:
- Окрут, М. С. (2006). Повсякденна реальність: пошуки визначення. Український соціум, 5(16), 30-41. https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2006/10/30-41__no-5__vol-16__2006__UKR.pdf
- Постол, О. Є. (2012). Фемінізм: витоки та особливості його сучасного етапу. Перспективи, (1), 120–126. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/9069
- Хуторна, А. В. (2014). Еволюція фемінізму крізь призму соціологічного теоретизування. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Соціологія, 22(24), 151–158. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/9069/1/Postol.%202012.pdf
- Непрійлій, О. Проблема сексуальності у філософії Мішеля Фуко. [Студентська/наукова робота, Хім.-біологічний факультет]. ТНПУ. http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/12140/1/5Nepr%C3%ADliy.pdf
Про авторку:
Олександра Малишевська, дослідниця, феміністка, активістка та студентка 3 курсу НУ Львівська Політехніка за спеціальністю “Соціологія”.
*Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського молодіжного фонду Ради Європи. Викладені погляди не обов’язково відображають офіційну позицію Ради Європи.
