Сексосвіта – тема дискусійна. Прихильники та противники цієї ідеї жваво наводять аргументи «за» і «проти». Ми спробували сформулювати вичерпні твердження разом з правозахисницею та координаторкою адвокації потреб підлітків ГО «Феміністична майстерня» Тамарою Харчилавою.

1 червня відзначається міжнародний День захисту дітей. Це нагадування про те, що захист прав, життя та здоров’я дітей мають бути пріоритетом для держави та суспільства загалом. Однак хвиля гучних справ про сексуальне насильство та зґвалтування неповнолітніх поставили під сумнів права дітей на безпеку та захист в Україні. Набули розголосу прецеденти на Закарпатті, Львівщині, у Черкасах та Києві. Поточна ситуація показала провал системи сексуальної освіти в Україні. «Це результат браку знань про фізіологію, психологію, власні та чужі кордони. Покращити ситуацію може запровадження комплексної сексуальної освіти», вважає активістка, координаторка адвокації потреб підлітків ГО «Феміністична майстерня» Тамара Харчилава.

Противники впровадження сексуальної освіти кажуть, що внаслідок таких занять діти займатимуться сексом частіше; бояться, що школярі не готові сприймати таку інформацію. Ще один популярний аргумент «проти» – сексуальна освіта протирічить сімейним цінностям та релігійним переконанням. Разом з Тамарою ми намагалися встановити, які застереження варті уваги, а які – не більше, ніж міф.

Теза 1: Сексуальна освіта – про те, як займатися сексом

Як насправді: ЮНЕСКО визначає комплексну сексосвіту як навчальний процес, за яким діти та молодь отримують знання щодо власних здоров’я і безпеки. Цей процес побудовано на таких цінностях як повага, інклюзія, відсутність дискримінації, рівність, емпатія, відповідальність і взаємність. У Міжнародному технічному керівництві з сексуальної освіти 2018 року ЮНЕСКО зазначено такі теми: «Стосунки», «Цінності, права, культура і сексуальність», «Розуміння гендеру», «Насильство і безпека», «Навички для здоров’я і добробуту», «Тіло людини і розвиток», «Сексуальність і сексуальна поведінка», «Сексуальне і репродуктивне здоров’я».

Сексуальну освіту викладають у школах Великої Британії, США, Франції, Норвегії, Нідерландах та Швеції. Зокрема, у Швеції цей предмет став обов’язковим ще 1955 року.

Теза 2. Сексосвіта спонукає дітей до статевого життя з раннього віку

Як насправді: статистика свідчить, що впровадження комплексної системи сексуальної освіти допомогло зменшити кількість ранніх статевих контактів, а також підвищити частоту використання контрацепції. Середній вік «першого разу» в Нідерландах – 18,1 року, а в Україні, де немає комплексної сексуальної освіти в школах – 15,1 року (дівчата), 14,4 року (хлопці). Крім цього, в Україні в шість разів частіше трапляються підліткові вагітності, ніж у Нідерландах. А у 9 з 10 голландських підлітків/инь перший статевий акт був захищеним.

Серед позитивних наслідків сексосвіти ЮНЕСКО відзначає також зниження кількості незапланованих вагітностей і – як наслідок – підліткових абортів, а також інфекцій, що передаються статевим шляхом. У Німеччині, де сексуальна просвіта введена з 1985 року, підліткових абортів у п’ять разів менше, ніж в Україні.

Теза 3. Українські школярі та школярки вже отримують вичерпні знання про тілесність та репродуктивне здоров’я в межах предметів «Я пізнаю світ», «Основи здоров’я», «Біологія» тощо

Як насправді: випадки сексуального насильства щодо жінок та неповнолітніх дівчат, що набули розголосу нещодавно, засвідчують брак знань як про тілесність, так і про права людини. Сексуальне насильство визнається законодавством України злочином, за яке передбачено суворе покарання, але підлітки часто навіть не знають про такі наслідки.

Серед причин ранніх сексуальних контактів, великої кількості абортів, сексуального насильства та поширення захворювань – агресивне пропагування культу сексу в інтернеті та неконтрольований доступ до порно. Опитування серед української молоді показало, що 87% дізнається про сексуальність і пов’язані питання з інтернету. Діти сприймають порно як «уроки правильного сексу», але воно не відображає реальних партнерських статевих стосунків, а пропагує жорстокість та споживче ставлення до дівчаток. Згідно з актуальними дослідженнями серед учнів старшої школи в Україні, 39,8% опитаних вперше побачили його у віці 8-10 років. З них 59,8% побачили матеріали несподівано. 

9 лютого громадський альянс «Політична дія жінок» зареєстрував петицію про запровадження обов’язкового сексуального виховання в систему освіти України. За місяць петиція зібрала 25 тис. голосів. Такий інтерес, каже Тамара, свідчить про активний запит суспільства на зміни.

Теза 4. Запровадження сексосвіти спонукає дітей до гомосексуальності

Як насправді: ЛГБТ-родини і пари – це реальні люди, і діти мають поважати право кожної людини бути самою собою. Впроваджувати ідеї рівності людей є фундаментальною цінністю для європейських країн, включно з Україною, яка визнає, що сексуальна орієнтація не може бути підставою для дискримінації. Зокрема, наша країна підтримала у 2010 р. «Рекомендації щодо заходів для подолання дискримінації на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності» Комітету Міністрів Ради Європи. Документ рекомендує впровадити низку заходів щодо вдосконалення законодавства та політики для забезпечення прав людини стосовно ЛГБТ в різних сферах життя.

Комплексна сексосвіта має на меті забезпечити учнів та учениць науковою та об’єктивною інформацію щодо різних аспектів сексуальності людини. Пояснення дітям суспільних явищ та процесів не означає заклик до зміни сексуальної орієнтації.

Теза 5. Сексосвіта протирічить традиційним сімейним цінностям та релігійним переконанням

Як насправді: сексуальна освіта може сприяти діалогу між батьками та дітьми, допомагати родинам обговорювати теми, пов’язані зі сексуальністю, відповідно до їхніх цінностей і переконань. Вона може стати додатковим ресурсом для сімейного виховання, а не його заміною. Крім того, сексуальна освіта має на меті навчити дітей розрізняти нормальні, здорові взаємовідносини від сексуального насильства або зловживання. Це може допомогти дітям розуміти свої права, навчитися встановлювати межі і звертатися по допомогу у разі потреби.

 Теза 6. Хлопці та дівчата мають окремо вивчати фізіологію та репродуктивне здоров’я

Як насправді: такий підхід не дозволяє школярам і школяркам дізнатися про особливості організму осіб протилежної статі. А стигматизація фізіологічних особливостей, зокрема, менструації може призводити до психологічних травм. Лікарка акушерка-гінекологиня Валерія Даценко переконана, що дівчинка повинна знати про менструацію ще до її настання. Ці знання важливі і для хлопців: «Якщо дівчатам це потрібно, аби підготуватися до фізіологічних змін, то хлопцям, аби навчитися поважати жінок. Адже місячні є у його мами, тітки, сестри, сусідки. Насміхатися над менструацією низько та неправильно», – каже фахівчиня. За статистикою, 41% жінок бояться, що їх назвуть надто відвертими й нав’язливими, якщо вони розкажуть про свої переживання щодо місячних.

Тамара називає запровадження комплексної сексосвіти «завданням на вчора». Для українського суспільства настав час зосередитися на вирішенні проблеми, аби насильство попереджувати, а не сперечатися про вироки для ґвалтівників.

Авторка: Ірина Соколовська