Останнім часом в Україні багато говорять про потребу належної сексуальної освіти для молоді (або як ще кажуть статевого виховання). Також Україна підписала низку міжнародних документів та зобов’язалась покращувати ситуацію з репродуктивним здоров’ям та протидіяти сексуальному насиллю. Але як саме має виглядати ця просвітницька діяльність, думки розходяться. Черговим приводом для дискусій стала кампанія з цькування активістки “Феміністичної майстерні” Ксенії Термасіної, яка готувала лекцію про перший секс і контрацепцію. Ксеня, на думку деяких людей, не відповідає образу секс-викладачки.

Політики, вчительки, батьки та громадський сектор активно обговорюють потребу і формат секс-просвіти. Але самих дівчат і хлопців, які є цільовою аудиторію цих заходів, чомусь ніхто не питає.

Для нас важливо враховувати потреби тих, для кого ми працюємо, особливо коли йдеться про тінейджерок, чиї голоси рідко чують на фоні “дорослих” та “більш впливових”. 

Тож, ми звернулись до підліток, які відвідують наші події та читають соціальні мережі, щоб дізнатися їхню думку про секспросвіту в сучасних українських школах.

Головні проблеми секспровіти в школі

1. Її немає

Одна з найбільших проблем із секспросвітою в школах, на думку дівчат, це її відсутність. Ситуація може відрізнятися від школи до школи та залежить від ініціативи вчитель_ок або психолог_инь, які або проводять заняття самі, або запрошують лекторок. Хтось отримує деяку інформацію на уроках біології, комусь проводять окремі для дівчат лекції про менструацію та вагітність, а у когось і зовсім оминають це питання навіть в рамках навчальної програми. Але спільне у цих відповідях одне відсутність систематичного підходу до секспросвіти в школах.

Перше, що мені не подобається в шкільній сексосвіті це те, що її просто в ній нема”

“Сексуальна освіта в школі потрібна. Я в 11 класі, і у нас останні 2 роки нічого про секс не говорили, хоча у нашому віці перший сексуальний досвід здебільшого і стається. Навіть про СНІД перестали говорити у класі 8, наче.” 

2. Запізно

Дівчата, які все ж отримували інформацію про фізіологію в школі, звертали увагу на нелогічність програми. Так, наприклад, в анонімній формі нам розказали, що про менструацію школярки можуть дізнатися тоді, коли у більшості вже почався цикл. Звісно, краще пізно, ніж ніколи. Але попередній доступ до інформації допоміг би пройти шлях природних змін значно легше і без сюрпризів.

Також з нами поділилась своєю історією дівчина, для якої секс закінчився травмою. Вона була змушена звернутися в лікарню до хірурга. Її обурює, що в школі їй не розказали про речі, які можуть статися, як їм запобігати та як допомогти собі в такій ситуації. Хоча, в її школі була аж одна секспросвітня подія від запрошених спеціаліст_ок.

“Що мене найбільше злить, то це те, що про довжину вагіни 6 см в незбудженому стані (а член, нагадаю, мінімум 10) я дізналась з реклами тампонів через місяць після лікарні. Те, що лубрикант потрібен завжди від хірурга. Те, що презерватив не єдиний контрацептив в Україні від подруги. Що робити, коли він ненароком порвався від гінеколога. Те, що розігрів і прелюдії важливіші за сам секс з власного гіркого досвіду.” 

3. І смішно, і грішно

Інформація щодо репродуктивної фізіології надається в рамках програми інших предметів (наприклад, біології), дівчат та хлопців можуть не ділити на окремі групи. Учні та учениці постають в незручній ситуації і всі справляються з сором’язливістю як можуть. Хтось каже, що все вже знає, і займається своїми справами, а хтось звертається до жартів та висміювань. У результаті багато часу витрачається не на секспросвіту, а на дисципліну.

“…у всіх викликає якусь нездорову реакцію. Деякі представники чоловічого роду узагалі не розуміють процесів, що відбуваються в організмі. Таким чином, щоб компенсувати відсутність знань у цій темі, вони вирішують висміювати природні речі та процеси.”

“Коли я була в шостому класі, [..] нам розказували про менструацію (у форматі реклами always), це така собі секс-освіта, але що мені не сподобалось:

  1. Хлопці теж повинні були там сидіти. Знати про менструацію мають не тільки дівчата
  2. Моя менструальна кров НЕ СИНЯ, це мене обурювало ще тоді 
  3. Коли нам видали прокладки, хлопці бігали по школі і знущались над нами(повертаюсь до першого пункту)”

 4. Велика таємниця

Деякі теми хлопці та дівчата можуть розглядати окремо. В одній зі шкіл дівчатам пропонують не казати хлопцям про те, що вони були на лекції про репродуктивне здоров’я. Для дівчат такий підхід не є зрозумілим, бо він точно не допомагає подолати табуйованість, що викликає сором. Та й на спільних для дівчат та хлопців уроках секс можуть описувати як щось таємниче і табуйоване.

“Через таке відношення до сексу, що більше нагадує табу, частина дівчат не знає, що таке місячні. А як знає, то ні хлопець, ні дівчина не знає, коли їм треба звернутись до лікаря, боїться розмов про це з будь-ким (навіть з батьками), боїться купляти засоби особистої гігієни (як прокладки, тампони) та презервативи і інші засоби контрацепції чи тест на вагітність.”

 5. Не лише секс

Школярки звертали увагу на те, що нерідко сексуальна просвіта в школі охоплює виключно фізіологічні процеси. Висвітлення тем про побудову здорових стосунків, емоційну складову сексуальності не закладені в програму. Або ж оминаються.

Цей аспект нам здався доволі цікавим. Бо ми часом чуємо критичну думку про те, що сексуальна освіта в школах це інструмент розбещення та нав’язування “хибних” цінностей. У той самий час вже наявні в школі елементи секспросвіти максимально концентруються саме довкола фізіології.

“…наче секс для освіти це процес “сунув-плюнув-до побачення””

“хотілось аби піднімали тему статевого дозрівання, контрацепції (які є варіанти і для чого вони потрібні), менструації, принципу згоди, сексуального насилля і як діяти тим хто з цим зіткнувся і ще купа всього важливого . І починати мабуть треба ще з молодшої школи”.

6. “Не займайтесь і все буде ОК”

Великою проблемою дівчата вважають підхід, що базується на “залякуваннях” щодо небажаної вагітності та ІПСШ. Інформація, подана у такому ключі, може зводитись до того, що утримання це єдиний можливий шлях убезпечити себе. В рамках шкільної секспросвіти піднімається й тема насильства з тенденцією до перекладання відповідальності за можливе насильтсво на дівчат і жінок, які його зазнають.

”..усі теми це підліткова вагітність і ІПСШ. І то з таким підходом “не займайтесь і все буде ок”. Також була тема “віктимної поведінки”*, але краще б її не було, бо це жах, а не тема.”

*віктимна поведінка термін, який використовують для опису дій особи, що провокують виникнення можливості заподіяти їй шкоду.

Не подобається дівчатам й те, що часом на уроках лунають міфи про секс і мастурбацію. Мастурбації “дістаються” й звинувачення в ненормальності як явища взагалі.

“…просто матеріал, який є в корені невірним. Як от слова по типу “секс має бути лише після одруження”, чи фразочки по типу “після першого разу обов’язково має бути кров”, “як боляче, то терпіть”, чи секс як обов’язок після одруження”

“А ще про те, що “ранній секс це так погано. Мастурбація теж!””

“Жахливо також, що цілком нормальне явище, як мастурбація, узагалі піддається висміюванню.”

7. Мало, сухо, нудно і незрозуміло

Секспросвіта складається з багатьох тем, про які тінейджеркам цікаво було б дізнатися. Але шкільна програма не передбачає достатньо часу на якісне викладання навіть того, що в неї закладено. Тому школярки та школярі отримують багато поверхневої, сухої, незрозумілої інформації.

“…про неї [вагітність] нам просто ввімкнули якесь незрозуміле особисто мені відео і довелось дізнаватися все самостійно”

“…інколи пояснюють такими шифрами, що нічого не зрозуміло”

8. ЛГБТ?

Висвітлення існування ЛГБТ-спільноти залишається великим каменем спотикання в секспросвіті. Одна з дівчат анонімно зазначила, що ця тема має висвітлюватися. У першу чергу тому, що інформацію для гетеросексуал_ок так чи інакше можна знайти. У той час як інформації про секс, контрацепцію тощо для негетеросексуальних людей практично немає. Відсутність такої інформації може зашкодити у першу чергу здоров’ю через невміння використовувати засоби захисту чи незнання про ризики під час одностатевих контактів.

 

Хто ж має проводити секспросвітні заходи в школах?

У дівчат, які поділились з нами своє думкою, дуже різний досвід із секспросвітою. Тож, одностайної думки щодо участі вчитель_ок або запрошених лектр_ок, сексолог_инь немає.

У мене в школі проводили такі лекцію (тобто на тему сексу). І там були хороші лектори, які такого [того, що не подобається] не казали 🙂 Ми розглядали різні кейси, відповідали на питання (загальні, неособисті). Було круто.”

Я просто скажу, що хотіла, щоб в нас так пояснювали, як у серіалі “Статеве виховання” 🙂 Окремо, у лікаря, який зберігає конфіденційність і може з тобою все обговорити і дати пораду”

“У восьмому класі, в прогресивній школі, до нас приходила сексологиня. Вона навчила охочих вдягати презерватив. Розказала про такі штуки, як бажання в сексі і багато іншого. Розказала про всі існуючі методи контрацепції в деталях. 

Також порекомендувала сайт з різними вульвами, розказала анатомію статевих органів, видала картонки з зовнішньою будовою і у формі статевих органів(до сих пір вони висять у мене на стіні), а найголовніше принесла велииииикий клітор. 

Сексологиня дуже мені допомогла в моїх секс-пригодах, які стались через рік. Отака освіта ідеальна.”

“Єдине, за що дякую це за уроки біології, на якій наш вчитель може справді щось корисне розповісти.”

Але все ж дівчата переконані, що головне для секспросвітни_ці це знання, вміння подати матеріал, відповісти на запитання. Зовнішність чи особисте життя не є і не мають бути вирішальними факторами, а людина має виглядати так, як їй комфортно.

Можливо [має виглядати] по дресс-коду якщо він є, а інших обмежень я не бачу. Нащо дивитись на вигляд і зовнішність людини, замість спроб її почути, дізнатись нове і запам’ятати чи занотувати потрібну нам інформацію.”

“Людина яка читає подібні лекції має в цьому справді розбиратись і не боятись говорити на цю тему. […] вигляд, стать, вік, особисте життя цієї людини не має ніякого значення, важлива лише інформація.”

“А про лектора просто хотілося б людину (бажано жінку, якщо честно) яка знає, про що говорить, і сама без забобонів та якихось стереотипів.”

 

Що ми пропонуємо?

Сучасній українській школі потрібне сучасне секуальне виховання. У цьому переконаний як громадський сектор, так і самі школярки. Ми “Феміністична майстерня” займаємося просвітництвом серед тінейджерок з 2016 року. Також на шляху запровадження секспросвіти в школи вкрай важливо чути і враховувати запит самих школярок і школярів. Діти та підлітки – це агент(к)и демократичного суспільства, і їхні голоси мають бути представлені. 

Провідними темами, яких потребували дівчата як 5 років, так і сьогодні залишаються гармонія із собою, своїм тілом, світом довкола, пошук себе у цьому світі, самореалізація та саморозвиток. Секс та сексуальність це значна частина життя людини. І щоб вона приносила задоволення і розвивалась у гармонії з іншими сферами, кожній людині потрібно розуміти своє тіло, емоції, почуття.

Над цим працюємо ми. Над цим працюють наші колеги з інших організацій. І ми будемо продовжувати розвивати просвіту для дівчат та жінок, які цього потребують. Ми завжди раді провести заходи на ці теми, маємо власних лекторок і співпрацюємо з іншими. Запрошуйте!

А лекція Ксені все ж відбудеться 1-го червня. Хоч і в іншому форматі — онлайн в ZOOM. Слідкуйте за оновленнями в наших соціальних мережах!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.