Карантин — важкий час для кожного, але він також перетворився на справжнє жахіття для жінок, які страждають від насильства. Для цього є декілька причин: зріс відсоток безробіття, сім’ї опинились за зачиненими дверима, — як наслідок, частіші та агресивніші конфлікти.
У всіх країнах помітне зростання кількості дзвінків на гарячі лінії з протидії насильства. Для прикладу, в Італії на початку локдауну частота таких звернень зросла на 55 %.
За останніми даними станом на квітень Домініка Стояноска, керівниця Офісу ООН Жінки в Україні, повідомила, що кількість дзвінків на гарячу лінію по запобіганню домашнього насильство від початку карантину зросла на 30 %.
У Декларації про усунення насильства проти жінок, прийнятій ООН у 1993 році, виокремлено 3 форми насильства: насильство, що відбувається в родині (домашнє насильство), таке, що відбувається в суспільстві, і насильство, яке чинить чи виправдовує держава.
Опитування ВООЗ свідчить, що 1 з 3 жінок (35 %) в світі має досвід психічного та/або сексуального насильства. Загалом, 38 % випадків вбивств жінок вчиняють їхні сексуальні партнери. Приблизно 15 мільйонів дівчат у віці 15-19 років мають досвід примусу до вступу в сексуальні контакти. Базуючись на опитуваннях в 30 країнах світу, лише 1 % жертв насильства отримали професійну допомогу.
За даними Міністерства соціальної політики кожна 5 жінка в Україні стикалася з тією чи іншою формою насильства, страждають від цього і чоловіки, але 90 % постраждалих від насильства – саме жінки. Однак ці дані не можна вважати достовірними, оскільки через замовчування цієї теми в суспільстві цифри можуть бути значно більшими.
Перепоною на шляху втечі із замкнутого кола може бути матеріальна та фінансова залежність, прийняття такої поведінки чоловіка за «норму», страх розправи та багато інших причин. Варто пам’ятати про цілодобові гарячі лінії, де є можливість анонімно отримати психологічну допомогу від спеціаліст_ок. Також в Україні діють притулки для самотніх матерів, які, окрім житла, допомагають матерям знаходити роботу та ставати незалежними.
У 2020 році було зібрано необхідну кількість підписів для розгляду петиції про заклик ратифікувати Стамбульську конвенцію (повна назва – Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами), яку Україна підписала ще в 2011 році. Важливість Конвенції полягає у підвищенні обізнаності суспільства, зокрема, акцентування уваги на гендерній рівності під час шкільного освітнього процесу, а також суддів, адвокат_ок, поліцейських.

Ще однією причиною стало небажання влади вводити в законодавство України такі поняття як «гендер» та «гендерна рівність», оскільки вони викличуть необхідність оновлювати та тлумачити законодавство. Однак ця думка не зовсім правильна, оскільки «гендер» не дорівнює «стать». Президент Володимир Зеленський обіцяв внести на розгляд до парламенту законопроект про ратифікацію, однак з цього часу пройшло 3 місяці.



Переклад: Віра Кричковська Ілюстрація: pinterest
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: