25 листопада — Міжнародний день усунення насильства проти жінок

За останніми даними станом на квітень Домініка Стояноска, керівниця Офісу ООН Жінки в Україні, повідомила, що кількість дзвінків на гарячу лінію по запобіганню домашнього насильство від початку карантину зросла на 30 %.

У Декларації про усунення насильства проти жінок, прийнятій ООН у 1993 році, виокремлено 3 форми насильства: насильство, що відбувається в родині (домашнє насильство), таке, що відбувається в суспільстві, і насильство, яке чинить чи виправдовує держава.

За даними ЮНІСЕФ 12 мільйонів дівчат молодших 18 років кожного року вступають в шлюб під примусом. Ранній шлюб часто перетворюється на соціальну ізоляцію, припинення освітнього процесу, обмежує можливості та збільшує ризик домашнього насильства. Хоча протягом останніх років відсоток ранніх шлюбів, які є наслідком традицій деяких народів, зменшився, проблема все ще залишається актуальною. Не менш важливою є ще одна статистика про понад 200 мільйонів жінок, які у віці 15-49 років потерпіли від генітального обрізання в 30 країнах світу. Більшість дівчат зазнали обрізання ще до виповнення 5 років. Часто така процедура призводить до довготривалих ускладнень здоров’я чи навіть до смерті.

Опитування ВООЗ свідчить, що 1 з 3 жінок (35 %) в світі має досвід психічного та/або сексуального насильства. Загалом, 38 % випадків вбивств жінок вчиняють їхні сексуальні партнери. Приблизно 15 мільйонів дівчат у віці 15-19 років мають досвід примусу до вступу в сексуальні контакти. Базуючись на опитуваннях в 30 країнах світу, лише 1 % жертв насильства отримали професійну допомогу.

За даними Міністерства соціальної політики кожна 5 жінка в Україні стикалася з тією чи іншою формою насильства, страждають від цього і чоловіки, але 90 % постраждалих від насильства – саме жінки. Однак ці дані не можна вважати достовірними, оскільки через замовчування цієї теми в суспільстві цифри можуть бути значно більшими.

Для багатьох жінок розголос про насильство вважалось темою табу та чимось, чого треба соромитися. Не поодинокі випадки, коли жертви насильства звертались за допомогою до своїх близьких, а у відповідь їх переконували про нормальність ситуації та ставали на захист кривдника. Причиною такої реакції на насильство є, зокрема, низький рівень освіченості, зловживання алкоголем, дитячі травми, поширені гендерностереотипні мислення в суспільстві.

Перепоною на шляху втечі із замкнутого кола може бути матеріальна та фінансова залежність, прийняття такої поведінки чоловіка за «норму», страх розправи та багато інших причин. Варто пам’ятати про цілодобові гарячі лінії, де є можливість анонімно отримати психологічну допомогу від спеціаліст_ок. Також в Україні діють притулки для самотніх матерів, які, окрім житла, допомагають матерям знаходити роботу та ставати незалежними.

Тема захисту жінок в нашій державі просувається дуже повільно: 2019 року Україна стала одинадцятою європейською державою, яка розширила коло дій, які підлягають кримінальній відповідальності за сексуальне насильство. Це стало темою для жартів в мережі і отримало народну назву «згода на секс», що свідчить про применшення наявної проблеми.

У 2020 році було зібрано необхідну кількість підписів для розгляду петиції про заклик ратифікувати Стамбульську конвенцію (повна назва – Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами), яку Україна підписала ще в 2011 році. Важливість Конвенції полягає у підвищенні обізнаності суспільства, зокрема, акцентування уваги на гендерній рівності під час шкільного освітнього процесу, а також суддів, адвокат_ок, поліцейських.

Перепоною для швидшого підписання стала Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, незважаючи на те, що Україна визначена в Конституції як світська держава.

Ще однією причиною стало небажання влади вводити в законодавство України такі поняття як «гендер» та «гендерна рівність», оскільки вони викличуть необхідність оновлювати та тлумачити законодавство. Однак ця думка не зовсім правильна, оскільки «гендер» не дорівнює «стать». Президент Володимир Зеленський обіцяв внести на розгляд до парламенту законопроект про ратифікацію, однак з цього часу пройшло 3 місяці.

Як можна допомогти жертві насильства

1. Вислухати і повірити словам. Іноді жертви насильства тривалий час замовчують про наявні проблеми, тоді буває важко повірити, що спокійне життя людини – оманлива картинка.

2. Допомогти виокремити насильницькі дії та пояснити їхню серйозність. У шоковому стані потерпіла може не до кінця усвідомлювати реальність ситуації.

3. Допомогти зрозуміти, що насильство – це не її провина. Ніхто і ні за яких обставин не може чинити насильство проти іншого.

4. Запропонувати матеріальну/фінансову допомогу.

5. Залишатися на зв’язку. Незалежно від прийнятого потерпілою рішення, важливо відслідковувати її психологічний стан.

 

Куди звертатись у випадку домашнього насильства:

1. Організація протидії насильству в сім’ї (Ла Страда) – 116 123

2. Мобільні бригади психологічної допомоги – 0800500335

3. Безкоштовна юридична допомога в Центрах безоплатної правової допомоги

4. Центр “Жіночі перспективи”, громадська організація “Осоння” тощо.