Деякі дівчата дають їй ймення. Дехто її лає, якщо щось в організмі пішло не так. Вона – це вагіна.

То тут, то там вигулькує незнання того банального факту, що вагіна (внутрішній статевий орган жінки) не дорівнює вульві (комплексу зовнішніх статевих органів). Звідки воно береться? Як десакралізувати два заборонених слова на літеру «В»?

Чесно кажучи, я трохи заздрю сучасним школяркам. Зараз знайти необхідну інформацію щодо власного тіла в рази легше: навіть з телефона через безкоштовний вай-фай десь у місті можна оперативно знайти відповіді на питання, що турбують. У тих, хто навчалися в кінці 90-х – на початку 2000-х років про нормальний урок анатомії (без червоних щічок вчительок «а розділ про статеві органи прочитайте самі») лишалося тільки мріяти. Тобто цікаво виходило  –  батьки перекладали відповідальність за знання базової інформації про тіло дівчини на школу, школа «про таке говорити не може».

Єдини острівцем знань на той момент були або паперові медичні енциклопедії, або так звані «знання від гастролерів». Гастролерами школярки іноді називали лекторок, які у 9 класі розповідали дівчатам про менструацію, старанно не вживаючи слова «вульва» чи «вагіна».  Після цих уроків школою літали нещасні прокладки, до яких дірвалися школярі.

ce90ofwweaatg7_

Табу навіть на згадування менструальної крові накладалося як у ті роки, так і побутує зараз. Яких тільки евфемізмів не вигадано: й «ці дні», «жіночі дні», «не найкращі дні місяця». Причому це табу тягло й тягне за собою стигму на засоби жіночої гігієни. Здавалося б, реклама тампонів та прокладок є на кожному телеканалі. Тим часом в побуті й на чоловічіх форумах вспливають якісь дикі теми на кшталт: «Моя (дівчина, жінка, сестра) лишила у ванні обгортку від прокладки, мене ледь не знудило». Цікаво, чи приходить він в такий самий шок від думки про те, як саме він народився.

Холодком по спині проповзають рядки відвертостей школярок у відповідних спільнотах або на форумах для жінок: «Мені 13-14-15 років, зі мною стався найбільший сором за все моє життя – менструальна кров протекла крізь джинси  й це побачили однокласники». Далі зазвичай описуються варіації знущань, принижень дівчини через банальну фізиологію. Не можна відгородитися й сказати «Це – виключно жіноча проблема». Оскільки жінки не живуть в окремому соціокультурному просторі, створення культури толерантного відношення до жіночого тіла лежить й на батьках хлопців також.

Окрім соціальної стигми на менстуральну кров, часто вона ставала й стає сьогодні причиною відсторонення дівчат від навчання або певних типів праці. По-перше, це стосується упередженої думки про «нечистоту» жінки. По-друге, це гостро стосується тих країн, де є проблеми з централізованим водопостачанням. В особливості  ця проблема актуальна для дівчат Індії та Африки. З іншого боку, існували, а де-інде й досі побутують вірування у те, що менструальна кров начебто є приворотним зіллям, а пошукові системи раптово «тішать» новиною про те, що менструальна кров начебто виводить бородавки.

13113997_1093018824053965_1437217064_n

Жіночий біль, що добиває під час менструації, часто навіть лікарями сприймається як щось незначне, бо «так у всіх». Краще за це тільки одвічний аргумент непрофесійних гінекологів: «Не ний. Як ти плануєш народжувати, якщо навіть від такого болю скиглиш?». Коли в черговий раз чуєш таке від лікаря у  приватній поліклініці, радієш, що хоч до психіатра через скарги не потягли. На початку 20 століття деякі лікарі вважали дисменорею (болі та погане самопочуття під час періодів) ознакою недостатньої жіночності, називали такий стан вкрай патологічним та маркували жінку як хвору, неправильну, проблеми якої не заслуговують уваги.

Але як активістки феміністичного руху, так і звичані жінки намагаються десакралізувати питання, що стосуються менструальної крові. З’являються  статті , де піднімається ця тема, Софі Хаузер та Андреа Гонсалес створили компютерну гру під назвою «Тampon Run», де треба жбурлятися тампонами у ворогів. Нарешті до вітчизняних інтернет-магазинів стали потрапляти менструальні чаші/капи, які так невигідні виробникам одноразових засобів для жіночої гігієни. Та справді вільною від стигми можна почуватися тільки у такому світі, де школярка з плямою крові на спідниці не почує жодного глумливого слова, а рука подруги протягне їй серветки та прокладку.

Авторка: Ксенія Чубук
Ілюстрації: Meredit White; @clubclitoris - Instagram
[getsocial app=”sharing_bar”]


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.