Секс-позитивність являє собою рух, який пропонує інформовану згоду та безпечний секс та сексуальність з мінімальними кордонами. Для мене як для феміністки завжди є актуальною тема вибудовування особистих кордонів, тим паче у питанні сексу.

Рішення про не/прийнятність певних сексуальних практик для певної людини може бути прийняте під тиском купи факторів: попереднього травматичного досвіду, нестачі інформації про ступінь безпечності певних сексуальних практик, особливо немейнстримних. Але причини не можуть бути підставою не поважати вибір конкретної людини. Я як феміністка можу говорити про те, що для убезпечення себе краще ставити собі питання:

  • Чому я обираю це?
  • Чи приносить мені це насолоду?
  • Чи є впевненість, що мій партнер чи партнерка може дати інформовану згоду?
  • Чи я точно знаю, що це не зашкодить мені чи партнер(к)ам?

Звужуючи спектр «допустимих» й «моральних» сексуальних дій, нікому не цікаво, чи стану я від цього щасливіше. Пошук сферичної безпечної сексуальної практики у вакуумі, як на мене, дуже дивне заняття. Перш за все треба говорити про вміння озвучувати власні бажання й визначати власні кордони. Проблема проголошення певних сексуальних практик нелегітимними полягає у тому, що вони не можуть бути поганими самі по собі. Тут важливий контекст. Чи є для мене нормальним ляскання по сідниці в метро від незнайомого чоловіка? Ні. Чи є для мене це допустимим в рамках якихось сексуальних практик з людиною, яка для мене приваблива? Так.

Є певні критичні точки, які у феміністській спільноті викликають запеклі дискусії. Наприклад, дивно було побачити в одній феміністичній спільноті дискусію, в ході якої усіх жінок, що практикують БДСМ з чоловіками, називали хворими, неповноцінними, ненормальними, такими, що просто не знають, що вони страждають тощо. Тобто поки для деяких феміністок складно уявити, що для когось не дуже поширені сексуальні практики можуть бути результатом згоди, а не примусу. При доведенні цієї думки до абсурду, можна дійти до ідеї «усі чоловіки навколо насильники». Заборонити так комусь думати я не можу й не вважаю потрібним, але вважаю таку точку зору більш шкідливою, ніж корисною. Від відчуття безвиході нікому не стане краще, а для жертв насилля це тільки посилить впевненість у тому, що агресор чи насильник поводиться так, бо це є загальноприйнятим.

Дуже радує, що з приходом в український медіапростір перекладів текстів закордонних дослідниць, публіцисток, активісток, збільшується кількість термінів для можливої самоідентифікації в плані орієнтації або романтичних вподобань. Наприклад, якщо раніше про асексуальність й ніхто не чув, то тепер про асексуалів та асексуалок можна прочитати навіть на великих розважальних порталах або на порталах, де обговорюються питання здоров’я. Аналогічно зі спектром романтичності. Так легше вийти за кордони гетеросексистської умовної норми й не патологізувати себе у разі, якщо ти відрізняєшся від більшості людей.

В Україні досі є рідкісними лекції з секс-просвіти для дорослих, що вже казати про школи, де тему «Репродуктивна система людини» часто прогортують або задають вивчити самостійно. Й замість зводити все до вибудовування купи обмежень для чийогось сексуального життя, краще навчати людей розумінню своїх потреб та розповідати про правила безпечного сексу.

Авторка: Ксенія Чубук
Ілюстрація: http://cecile-dormeau.tumblr.com