От вже третій рік я навчаюсь на філологічному. Приблизно половині моїх однокурсниць навчання подобається. Але я, на щастя чи на жаль, солідарна в цьому питанні з іншою половиною. Небажана освіта відбирає сили й енергію. То ж що я тут роблю і як сюди потрапила?

Так, надворі 21 століття, ми маємо змогу отримувати освіту, ура! Попри це суспільство досі нам каже щось на кшталт «дівчина має бути освіченою, але не занадто». І в будь-якому разі для жінки освіта має мати другорядне значення, адже основне її призначення — бути дружиною, матір’ю та берегинею.

Питання вступу за таких умов виглядає туманно. Нас не вчать робити цей вибір свідомо. Але це дійсно важливо, тож варто спробувати підійти до цього зі всією серйозністю.

як обрати спеціальність

Є моменти, які я усвідомила тільки після вступу і хотіла би замислитися про них раніше.

1. Вища освіта нікуди не втече

Суспільство диктує нам розклад життя. Народження, садочок, школа, університет, заміжжя, діти, онуки…? В гонитві за відповідністю цим нормам люди не помічають, як роблять все більше того, що насправді не хочуть. Є те, чого треба хотіти, а твої справжні бажання насправді нікого не хвилюють. Ба більше, в таких обставинах їх важко навіть усвідомити.

Поспішай в університет, бо, звичайно ж, тридцятирічна студентка – якась дивачка! Біжи поступати одразу після школи, бо не встигнеш! Заміж, бо після двадцяти жінка потихеньку в’яне! І «часікі-та тікают», дітей теж якомога раніше й більше народжуй, бо це єдине можливе жіноче щастя. Правда? НІ!

Ні, не «для всього є свій час» – ти сама вирішуєш, що робити зі своїм життям і чи робити взагалі.

Так само і після закінчення школи варто орієнтуватися на власні відчуття незалежно від того, обираєш ти спеціальність або вирішуєш, чи вступати цього року. Бо це нормально: не знати, що ти хочеш робити зі своїм життям (це все брехня про дорослих, які завжди знають, як чинити). Але робити те, що тобі відверто не подобається, навіть шкідливо. Не можна жити очікуваннями інших людей.

2. Зрозуміти себе можна лише через спроби і помилки

Мені казали: «Подумай, що ти хочеш робити в майбутньому».

Цей світ величезний і багатогранний. І зазвичай нам не дуже пояснюють, як він працює і як можна в ньому реалізуватися. Хіба що в школі дають почитати біографії відомих людей, звідки прибрані «неприйнятні» деталі про них. Так, ми не прочитаємо, що Леся Українка в листах переважно писала про свої страждання від хвороби, бо нити – погано, відома людина не має таким відзначатися. Або поряд з тим, як розписане особисте життя письменників, в шкільному підручнику не напишуть про гомосексуальність Агатангела Кримського, бо це поганий приклад для дітей.  Набагато зручніше не наводити реалістичного прикладу.

Правда в тому, що не можна не перепробувавши багато різних занять зрозуміти, що цікаво саме тобі. Переформулювати «подумай» на «спробуй» було б дуже доречно.

І, як би це банально не звучало, треба вміти помилятися. Не вважати себе невдахою, якщо щось не виходить, а знаходити інші шляхи. Або доходити висновку, що саме ця справа тобі не цікава і варто спробувати іншу. Помилки – це дійсно шлях до самовдосконалення.

Наголошення на наступній «істині» може здатися абсурдним, бо наче це і так зрозуміло. Але знати не означає усвідомлювати.

3. Обрану спеціальність доведеться здобувати 4 роки (мінімум)

Це насправді багато часу! І варто замислитись над тим, чи хочеш ти навчатися того, що обираєш. Віддати цьому не один і навіть не два, а чотири роки свого життя.

Це справа кожної, але, на мою думку, якщо не пройшла по балах – не варто йти куди візьмуть, аби просто вступити. Бо може пощастити, а може – НІ. Щоденне вкладання сил в те, що ти щиро не хочеш робити, в чому не бачиш сенсу, знищує морально. Завжди можна перевступити чи кинути навчання. Але якщо заздалегідь знаєш, що тобі це не цікаво – почекай рік, пересклади іспити, пошукай те, що тобі дійсно до вподоби. Нагадую: пробуй, а не думай в теорії! Так ти проведеш час набагато корисніше, ніж якби ти кожного дня очікувала моменту, коли закінчаться ті кляті пари, коли настане п’ятниця.


Тільки не думай, що як знайдеш дійсно цікаве заняття, життя стане медом. 🙂 Скажу тобі ще одну річ: все одно в українських вишах в твою програму додадуть кілька предметів, які тобі не подобатимуться, викладачі з яких будуть нудними і обмеженими. І варто бути до цього готовою.

Рухатися вперед завжди складно. Але поки зусилля мають для тебе сенс, варто продовжувати.

Авторка: Тетяна Міцюкова
Іллюстрації: Chris King, Patrick O'Leary
[getsocial app=”sharing_bar”]


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.