Материнство схоже на привида, що переслідує жінок. Спочатку він мешкає в іграшкових колясках та інших аксесуарах, які допомагають “майбутній матусі” доглядати малюка з пластмаси. Час плине, і суспільство готує дівчину до цілком реальної “ляльки” – немовляти. Вона має з’явитися у кожної особи жіночої статі, тож права на виключення немає. Привид материнства продовжує ходу біографіями: виринає у школі під час під час повчальних розмов, та й деякі викладачі інституту не цураються нагадувань про особливу роль жінки – передусім бути мамою. Привид не заспокоюється: дражнить під час бесід з родичами і подругами, танцює на сторінках сайтів та книжок.

Можливо ти ховалася від цього привиду, одначе все одно розумієш: далі так тривати не може. Станеться так, що ви зустрінетесь віч-на-віч, і ти маєш вирішити, що саме з цим робити. Але справа є у маленькій дрібниці: не кожна з нас це усвідомлює, і здебільшого вплив оточення заважає обрати вірний шлях. Завеликі нашарування стереотипів, очікувань і власних страхів затьмарюють розум. Буває, що ти не плануєш народити дитину або хочеш зробити це пізніше. Навіть у цьому випадку тебе може огорнути відчуття непевності, бо дійсність закликає до тебе – треба скласти іспит на материнство. Бажано, щоб цей іспит був болючим і неприємним. Щоб згодом ти, одна з багатьох дівчат, зрозуміла: це все пусте, на тебе чекає чудова компенсація. Тобто посмішка дитини, перше слово та безліч інших моментів, які винищать негаразди, пов’язані з вагітністю і пологами. Усіма клітинами тіла ти маєш відчути цю почесну місію – бути мамою (буцімто страдницею, яка заради дитини ладна піти на будь-яку жертву). Про це не кажуть відверто, бо словом “страждання” важко надихнути на справу, але в нашому суспільстві квітне культ материнської самопожертви. Він прикрашений лагідними піснями, героїчними історіями, лише сутність його залишається неприємною.

Від матері суспільство автоматично чекає на самопожертву, бо вона дає нове життя, тому відповідальна за дитину й крапка. Звісно, що не тільки за перші дні після народження, а на багато років у майбутньому. Відповідальність батька сором’язливо скасована, згідно з мовчазною суспільною угодою. Батько не був вагітним, не народжував, в нього немає унікального психологічного зв’язку з немовлям. Так чомусь вирішили люди. Тож хай десь поряд знаходиться, не заважає мамі доглядати за дитиною. Від татка потенційних жертв не очікують, адже він не месія, якою має бути мати, а лише людина зі своїми слабкостями і відсутністю терпіння. Мати завжди терпляча рятівниця, і вона розвиває цю якість заради материнства. Переконання про страдницьку роль матері підтримується багатим фольклором. В народних переказах діють ідеальні матері-героїні, які знають і роблять “як треба” і готові прилетіти на крилах любові до своїх дітей. В сучасній версії це втілюється трохи по-іншому: матері-героїні цінують “природне материнство” і зневажають знеболювання під час пологів (“дитина страждає і я маю страждати”). Вони цілодобово годують грудьми і витрачають увесь час на догляд за дітьми і спілкування з ними. Вони це ідеальний фон для своїх нащадків, бо хіба не для цього народилася дівчина – щоб згодом розчинитися у дітях, живлячи їх своєю енергію?

Якщо тобі не до вподоби ця езотерика страждальців або ти чайлдфрі, то не виключено, що в тебе запитають – для чого ти живеш? Чому ходиш по землі та не розкриваєш потенціал турботи і любові? Чому не народжуєш? Є в цій “бездіяльності” щось нахабне, що муляє очі консервативним родичам, подругам і законодавцям. Перші критики можуть лише висловити незадоволення у приватній розмові, а ось з другими критиками, тобто законодавцями, ситуація складніша. Їм легше діяти через заборону абортів і прихований примус до народження дітей. Так жінка в уяві законодавців існує як об’єкт, позбавлений волі і як тло для вирішення державних проблем. Підкоритися цьому дорівнює “позбавити себе вибору” і стати здобиччю для привида материнства. Хіба цього прагне сучасна дівчина чи жінка? Певно, що ні.

Авторка: Катерина Холод
Ілюстрація: Joanna Neborsky


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.