Феміністичний рух зараз має свою історію та величезні досягнення, проте все ще лишаються міцними окови жіночого тіла та сексуальності. Загугливши поняття жіноча сексуальність натрапляєш на тисячу порад та дискусій як себе скорегувати та одночасно не скомпрометувати. Та проблема цих порад та дебатів, що вони направлені на бачення чоловіком жінки. Капіталізм добре монетизував жіночу тілесність, а моралізатори перекручують собі на користь банальне бажання бути дійсно вільною та не відповідати стандартам, як якийсь товар, а мати власну суб’єктність. Тому пропонуємо відсіяти зерна від плевен та ознайомитись з жіночою думкою, що була озвучена ще на початку ХХ ст. французькою поетесою, художницею, драматургиинею та хореографинею Валентіною де Сен-Пуан.

Футуристичний Маніфест Жадання

Даю відповідь тим недбалим журналістам, що викривляють фрази заради того, щоб ідеї ставали безглуздими; тим жінка, що ламають собі голову як наважитись говорити; тим, для кого Жадання все ж таки нічого значимого, але гріх; всім тим, хто в Жаданні може побачити тільки Порок, так само, як і в Гордості — марноту.

Розглядаючи Жадання без моралізаторських упереджень, а як невід’ємною частиною динамізму життя, бачиш, що це є сила.

Жадання не є гордістю, як смертний гріх в потужній життєвій гонці. Жадання є гордістю, як чеснота, що настійно закликає до могутнього джерела енергії.

Жадання є виразом буття, що проектується за межами його уособлення.  Це болісна радість зраненого тіла, це радісна біль цвітіння. Який би не був секрет гармонії буття, це є гармонією тіла.  Це є сенсорний та чуттєвий синтез, що веде до колосального звільнення духу. Це є спільною чуттєвою практикою людства на землі.

Жадання є пошуком тіла для позасвідомого, так само як Розмірковування є духовним пошуком для позасвідомого. Жадання є процесом творення, це і є Твір.

Тіло твориться у шляху творення духу. В очах Всесвіту їхнє створення ототожнене.  Одне не перевершує іншого, і творення духу залежить від тіла.

Ми оволодіваємо тілом та духом.  Стримування одного та розвиток іншого ілюструє слабкість та є неправильним.  Сильна людина має усвідомлювати свою цілісність тіла та духовний потенціал. Задоволення своїх жадань належить переможцям.

Коли вони забувають свої битви, солдати розшукують чуттєві задоволення, в яких їхня безупинна бойова енергія може бути заспокоєною та оновитись. Сучасний герой, герой будь якого поля битви, переживає те саме бажання та те саме задоволення. Митці, як потужні універсальні провідники мають ту саму потребу. І екскалація ініціації в ці вірування, які є  достатньо новими через  вміст елементу спокуси  підсвідомості, це більше, ніж чуттєве відречення духовного від сакрального образу жінки.

Мистецтво та війна є чудовим виявленням чуттєвості; жадання є їхні квіти.  Люди виключно духовні або люди виключно плотські будуть засуджені тим самим декадентською безплідністю.

Жадання енергія збудження та звільнення сили. Це спонукало безжалісну первинну ватагу чоловіків до перемоги та гордості приношення жінці останків переможеного. Сьогодні це керує сильними світу цього в бізнесі, керуванні банками, пресою та міжнародною торгівлею для нарощення багатства, створенням центрів, використання інженерії та ведення натовпу для  поклоніння і прославляння ними предмет їхнього жадання. Ці люди стомлені але сильні знаходять час для жадання, як головною рушійною силою їхньої дії та реакції, викликаними їх діями, що стосуються багатьох людей і світів.

Навіть серед нових народів, де чуттєвість ще не була випущена або визнана, і які не є ні примітивними брютами, ні витонченими представниками старих цивілізацій, жінка однаково є великим принципом збудження, що пропонується. Таємний культ, який чоловік має для неї, – це лише несвідома пристрасть жадання, що ледь прокинулась. Серед цих народів, як серед народів півночі, але з різних причин, жадання є майже виключно турбота про продовження роду. Але жадання за будь-яких обставин проявляє себе, в не залежності чи вважається нормальними або ненормальними, завжди є найвищий стимул.

Життя тваринного начала, життя енергії, життя духу, періодично вимагає перепочинок. І прагнення заради зусиль, неминуче вимагає зусиль заради задоволення. Ці зусилля не є взаємно шкідливими, але взаємодоповнюючими, і повністю реалізують ціле буття.

Для кожного буття це мотивація перевершити себе з простою метою само відбору, бути поміченим, вибраним, зрозумілим.

Тільки християнська мораль, наслідуючи язичницьку мораль, була фатально змушена розглядати жадання як слабкість. З тієї здорової радості, яка є розквітом плоті у всій своїй силі, вона зробила щось ганебне і приховане, порожнечу заперечень. Це покривало його лицемірством, і це зробило з нього гріх.

Ми маємо зупинити зневажання Бажання, це тяжіння водночас делікатне й брутальне між двома тілами, будь-якої статі, двох тіл, що хочуть один одного, прагнуть єдності.  Ми маємо зупинити зневажання Бажання, маскуючи його в жалюгідному одязі старої та стерильної сентиментальності.

Це не є жадання яке роз’єднує, розчиняється і анігілює. Це скоріше заворажуючі ускладнення сентиментальності, штучна заздрість слів, що п’янять та вводять в оману, риторика розставання та вічної вірності, літературна ностальгія – вся історія любові.

Ми маємо очиститись від усіх незграбних уламків романтизму,  підраховуючи пелюстки ромашки, дуетів місячного сяйва, фальшивості лицемірної скромності. Коли істоти зближуються фізичним потягом, нехай замість того, щоб говорити лише про крихкість їхнього серця, наважуються виразити свої бажання, нахилами їхніх тіл та передбачати можливості радості та розчарування у своєму майбутньому єднанні.

Фізична скромність, яка змінюється залежно від часу та місця, має лише ефемерну цінність соціальної чесноти.

Ми маємо зустріти сміливо Жадання у повній свідомовсті.  Ми повинні виходити з того, що складна і розумна істота робить сама з собою та своїм життям; ми маємо перетворити жадання у твір мистецтва. Стверджувати, що необережність чи замішання може пояснювати акт любові,  це лицемірство, слабкість і дурість.

Ми повинні бажати тіла свідомо, як і в будь-якій іншій справі.

Любов з першого погляду, пристрасть чи невміння думати не повинна підказувати нам постійно дарувати себе, ані брати істот, як ми зазвичай схильні робити це через нашу нездатність дивитись в майбутнє. Ми маємо обирати з розумом. Керуючись нашою інтуїцією та волею, ми повинні порівнювати почуття і бажання обох партнерів і уникати об’єднання та задоволення тих, хто не може доповнити і підносити один одного.

Не менш свідомо і з тією ж спрямованою волею, радості цієї пари повинні призвести до кульмінації, повинні розвинути свій повний потенціал і дозволити заквітнути всьому насінню, посіяному злиттям двох тіл. Жадання має сформуватись у твір мистецтва, який твориться як будь-який твір мистецтва, як інстинктивно, так і свідомо.

В жаданні ми маємо зірвати всі сентиментальні завуальованості, які спотворюють його. Ці вуалі були накинуті з причини простої боязності, адже чепурна сентиментальність настільки задовільнююча. Сентиментальність комфортна і тому принижує.

В тому хто молодий та здоровий, коли жадання конфліктує з сентиментальністю, то жадання перемагає. Сентиментальність породження моди, жадання — вічне. Жадання тріумфує, бо це радісне піднесення, яке веде далі за собою; насолода  володінням і пануванням та вічна перемога, від якої народжується вічна битва заново, жадання ж є самовідданий і найвірніший опір завоюванню. І оскільки це певне завоювання є тимчасовим, його потрібно постійно вигравати заново.

Жадання є силою в якому удосконалюється дух, приносячи до білого вогню збудження тіла. Дух горить яскраво і чітко від здорової, міцної плоті, очищеної в обіймах. Тільки слабкі і хворі занурюються в болото і зменшуються.

Жадання є силою в кінці кінців в тому, що ніколи не веде до незрозумілості визначеного та безпечного, зробленого заспокійливою сентиментальністю. Жадання це вічна битва, яка ніколи не має завершальної перемоги. Після короткочасного торжества, навіть під час ефемерного торжества, пробудження невдоволення спонукає людину, керованою дикою  волею, розширюватися і перевершувати себе.

Жадання для тіла – те, що ідеально для духу – чудова Химера, яка коли-небудь захоплюється, але ніколи не захоплює, і яка молода і жадібна, сп’яніла з баченням, прагне без спокою.

Жадання є силою.

Авторка: Валентіна де Сен-Пуан, 1912 рік
Переклала: Рімма Колода