Літній вечір почався бадьоро: один за одним письменники і поети виходили на сцену. Слова лунали у залі, та присутнім здавалося, що це вечір буде нескінченним. Дехто вже почав куняти, слухаючи новий текст про війну, конфлікти між угрупуваннями чи про якесь інше потрясіння. Чоловічі персонажі щось шукали, чогось прагнули, раділи досягненням, страждали і намагалися змінити світ. Найбільшого успіху в цьому досягли герої фантастичних оповідань: нашої планети їм було замало. Далі-далі від земних справ! Непізнані зіркі та планети чекають на хоробрих чоловіків, які змінять долю людства. Поряд з ними, звичайно, були вірні жінки, що підтримували дослідників і космічних рейнджерів у боротьбі за майбутнє. Підтримували, але не лізли у шляхетні чоловічі справи, не заважали коханим плекати їхню маскулінність.

Тільки-но слухачі приготувалися до нового оповідання про підкорення галактик, як на сцену вийшла дівчина з кількома папірцями. Ведучий зрадів, ніби побачив подругу дитинства, яка несподівано повернулася до його життя. Оголосив ім’я дівчини. Вона дивилася на слухачів спокійно, але коли промовила перші слова, то її обличчя стало замріяним: “Я дівчина, тому мої пишу лише про кохання”. Потім почала читати вірші. Поетка не обдурила присутніх: усі її вірші були про почуття. Жоден вірш не торкнувся героїчної чи філософської теми. Публіка слухала дівчину втомлено, але вдячно, бо фантастика вже виснажила. Вірші кохання були тою маленькою родзинкою, якої не вистачало людям.

Мабуть, в той вечір дівчина з трьома папірцями і тремтячим голосом перетворилася на уособлення жіночої літератури. Жіночої – значить специфічної, бо вона нецікава для чоловіків. Що вважається цікавим для жінок? Звісно, щось про відносини, про тотальну всепоглинаючу любов. Тексти, насичені психологічними дрібницями і з’ясуванням, хто кого любить або не любить, ненавидить чи поцілує. Емоційна жуйка, яка до вподоби жінкам, тому вони про неї пишуть. Половина людства байдужа до підкорення космосу.

Деякі літературознавці досі впевнені, що жінки не здатні гарно писати про щось окрім кохання. Тому коли жінки беруться за інші теми, то це викликає у критиків занепокоєння: чи не зіпсує письменниця твір своїм “бабізмом”? Не дивно, що майже кожна авторка має продертися через критиків, хоче вона цього або ні. Але якщо вона це зробить, завжди є вірогідність залишитися в “статевому” літературному гетто з іншими авторками. Це не видається чимось унікальним, бо століттями жіночий досвід був обмежений родиною. Література, створена жінками, сприймалася як щось другорядне і призначене суто для інших жінок. Трансформація жіночого досвіду в літературі була цікава тим, хто теж цим живе. В світовій історії залишилися імена Мадам де Лафаєтт, Жорж Санд, Джейн Остін, Вірджинії Вулф, Айн Ренд, Симони де Бовуар і багатьох інших письменниць і поеток. У минулому на шляху до визнання було чимало перешкод, пов’язаних саме зі статтю. В деяких випадках письменницям довелося узяти чоловіче ім’я. Раніше жінок не сприймали як серйозних авторок, вважаючи їхні літературні вправи лише забавкою.

Протягом довгого часу письменницям було складно потрапити в світ літератури. Коли вони вибороли собі це право, то з’явилося “гетто любові”, яке важко полишити навіть зараз. Питання щодо жіночої літератури досі викликає чимало дискусій: що є жіноча література? Книжки, написані жінками, про жінок чи для жінок? Або неважливо, хто написав книжку, бо найголовніше – показати особливості того, як сучасні жінки сприймають світ? Їхній “жіночій” погляд, який ніколи не сплутаєш з чоловічою раціональністю. Світ літератури продовжує справу, звичну для нашого суспільства: продукує гендерні стереотипи у творах та критиці. Інколи здається, що для гарної репутації письменниця має полишити будь-які “легкі жіночі теми” і максимально мімікрувати під “чоловічий” стиль. Насправді це лише хибний шлях, бо письменниця може писати про будь-що. Писати про побутові справи, кохання, картопляне лушпиння, космос чи реінкарнацію – не соромно. Чим би не цікавилася жінка, вона має право на своє власне слово, не обмежене уявленнями про “жіночу” літературу. Сьогодення і майбутнє потребують жінок, які створюють нові літературні планети для різноманітних читачів.

Авторка: Катерина Холод
Ілюстрація: Sara Fratini


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.