На жаль, все частіше ми самі і наші подруги стикаємось з ознаками депресивного розладу, але чомусь не приділяємо їм значної уваги, або взагалі лякаємось цього стану, не розуміючи його і не знаходячи належної підтримки. Більше того, навіть маючи неабияке бажання допомогти, ми не завжди ладні зокрема й надати цю підтримку людині з депресією, бо не знаємо, які поради дати, боїмось бовкнути чи зробити щось не теТож, авторка феміністичного онлайн-видання Everyday Feminism пропонує низку простих, але дієвих речей, які варто і не слід робити, щоб підтримати людину з депресією.


 

Депресія — це тягар. Кожна з нас, хто стикалася з депресією, переживала її по-різному, але ми єдині у висновку, що депресія — це повний відстій. Однак час від часу я задаюсь питанням, чи розуміють люди, яким не доводилось з нею стикатися, — я маю на увазі, насправді розуміють, — наскільки надзвичайно болісною вона є. Наприклад, поки ми здебільшого використовуємо цей термін, щоб описати короткочасне почуття смутку чи розчарування, на ділі депресія — це серйозна хронічна хвороба, симптоми якої майже непомітні.

І хоча ми подолали чималий шлях у нашій здатності лікувати її, ми досі достеменно не знаємо, що саме її викликає, і чому одні методи лікування спрацьовують, в той час як інші — ні.

Це дійсно виснажує: жити з хворобою, яка знов і знов на доволі тривалі проміжки часу робить вас зажуреною, вганяє до фрустрації, провокує безсоння та позбавляє чуйності — особливо, коли ти не можеш нікому довести, що страждаєш на невигадану недугу. Навіть, якщо ти можеш керувати своєю депресією настільки, що знаходиш сили підводитись та виходити з дому, вона продовжує впливати на всі сфери твого життя.

 Вона може шкідливо позначитися твоїй продуктивності, на тому, як тебе сприйматиме твоє керівництво, що згодом матиме наслідки у вигляді відгуків про результативність твоєї роботи і, врешті, стабільність твоєї професійної зайнятості. Через неї близькі тобі люди волітимуть проводити з тобою менше часу, бо мало кому до вподоби ті негативнозабарвлені настрої, в які поринають хворі на депресію. А в найгіршому випадку депресія може призвести до смерті. Адже жити з цією недугою — це серйозно, це виснажливо.

Але, на щастя, загалом наявність депресії не примушує нас до «соціального вигнання», як могло здатись.

Діана Моралез, віце-президентка з громадської просвіти у Mental Health America, на основі опитування, що вона почала проводити ще в 1996 році, з’ясувала, що на той час лише 38% респондентів та респонденток розглядали депресію в якості реальної проблеми зі здоров’ям. Але на момент закінчення дослідження в 2006 році такої думки дотримувались вже 72% опитаних.

Ми досягли значного прогресу у де-стигматизації депресії як проблеми, але не можемо похизуватися успіхами щодо де-стигматизації депресії як рис поведінки — які більшість з хворих демострують навіть пропри власне бажання. Скажімо, простий пошуковий запит в Google «люди з депресією егоїстичні» налічує 1,3 мільйони результатів. Так само як ми не можемо зупинити головний біль силою думки, більшість з тих, хто страждає на депресію, просто загрузли в своїй симптоматиці, навіть якщо працюють над цим за допомоги ліків чи будь-яких інших технік.

Хоча це чудово, що ми почали боротися з дезинформацією та упередженнями щодо депресивного розладу, коли йдеться про співчуття і дбайливе ставлення до людей з депресією, нам ще далеко до їхнього сприйняття як людей, що страждають на справжнє серйозне захворювання. «Обізнанність» — це чудово, але наприкінці дня мені хочеться, щоб мене оточували люди, які насправді розуміють мою хворобу і вміють підтримувати мене.

Отже, до вашої уваги ґайд, як допомогти близькій людині, що має депресію.

1. Ніколи не кажіть «з тобою зараз важко»

Коли людині з депресією хтось тицяє, що «з нею важко», особило якщо цей/ця хтось є близькою особою, це вкидає людину у вир вини, тривоги та ніщивного суму.

У хворих на депресію і без того часто спотворене уявлення того, чи їх люблять та підтримують, тому для них почути щось кшталтом: «Я не в змозі тебе довго витримувати», або будь-який подібний вислів від хоча б однієї особи, до якої вони прихильні та якій довіряють, означатиме, що вони переноситимуть це почуття зневіри й на всіх інших близьких і друзів. Лише уявіть, що таке почути від кожної людини, яку ви коли-небудь любили в своєму житті: «Мені тяжко з тобою». Адже це саме те, що з вами коїть депресія — ніби ви тягар для всього білого світу.

Ні, це зовсім не означає, що ви повинні стати невичерпним джерелом емоційної підпори для людини з депресією. Піклуватись про ментальне здоров’я інших — не ваш клопіт.

Найкраще, що ви можете зробити для небайдужої вам людини, яка страждає на депресію, але щоб водночас не завдавати дискомфорту собі, сказати щось на штиб: «Слухай, тобі не обов’язково обговорювати свої проблеми лише зі мною», або м’яко скерувати ті конкретні аспекти поведінки, які вам хотілося б змінити чи тамувати, до їхнього вирішення.

Не завадить й трохи позитиву та підбадьорювання: «Може, ти хочеш трохи прогулятись, поки я закінчу з цим листом для мого шефа? Я така рада, що ти піклуєшся про себе, і дуже ціную, що ти налаштована на те, щоб підримувати мене у відповідь!»

2. Не соромте за негатив

Депресія перетворює навколишній світ на суцільне поле негативу. Наприклад, будь-яка подія, яка відбувається зі мною протягом депресивного епізоду, краще сприймається саме через негативне бачення ситуації, ніж позитивне.

Навіть якщо мене хвалять на роботі, мої намагання сприйняти це в позитивному сенсі, відчути гордість чи вдячність, змушують мене натомість почуватись, ніби я прикидаюсь. Коли я в депресивному стані, мені важко переживати хороші емоції, які зазвичай пов’язані з похвалою. Однак, якщо хтось критикує мене, одразу виявляється, що можливість відчувати гнів, розчарування і провину для мене набагато доступніша.

Люди з депресією не обирають бачити все погане та ігнорувати все хороше. Позитивні емоції нагадують нам снеки з торгового автомату, що недоступні без дріб’язку. Ми дійсно, без обману, просто не маємо доступу до позитивних почуттів.

Якщо цей негатив хворих на депресію вам дошкуляє,
зосередьтесь на меті вашої з ними взаємодії.

Питайте: «Чи, бува, не сталось з тобою щось приємне сьогодні?», або ж навпаки відверніть їхню увагу від поточних справ, що пішли шкереберть: «Твоє волосся таке гарне сьогодні! Ти зробила нову зачіску?»

Дуже корисним може бути розуміння і визнання того, що у людей в депресії стаються такі дні, коли насправді все йде не так. Тому, якщо вам потрібна зупинка в подорожі під назвою «Депресія», це ваша власна турбота.

Не намагайтесь змусити їх знайти позитив там, де його для них не існує. Натомість наголосіть, що це вам потрібно трохи позитивних вражень, і ви б воліли поспілкуватись про щось хороше, навіть якщо їм нема чого доброго вам розповісти. Але якщо вони зовсім не в змозі підтримувати такий діалог, візьміть тайм-аут, щоб оточити себе приємними для вас емоціями, та після цього повертайтесь до взаємодії.

3. Допоможіть дотримуватись режиму прийому медикаментів (але не питайте про лікарське заключення)

Бувають часи, коли регулярний прийом ліків є напрочуд важливим. Інколи стається, що я вживаю ліки, які притупляють мої почуття, і мої зовнішні реакції та поведінка видаються приємними і спокійними, але в той же час я відчуваю, наче живу в дещо тоскному акваріумі. У такі моменти мені хочеться почути від рідних та близьких: «Господи, це звучить, просто жахливо. Так, я думаю, це непогана думка, обговорити з твоїм лікарем відміну прийому медикаментів».

Але єдине «правило втручання» щодо медикаментозного лікування, якого повинні дотримуватись особи, що піклуються про людину в депресії, — невідкладна допомога в разі ситуації, коли вона намагається чи навіть просто думає заподіяти шкоду собі чи іншим.

Все інше: бажання людини з депресією змінити лікаря, чи припинити вживати ліки через те, що їй здається, що вони їй вже допомогли, чи прийняти додаткову пігулку в разі надмірно тривожного стану — це все її рішення, і ваше завдання — підтримувати її.

4. Виявіть розуміння, що депресія — це не просто «печалька»

Депресія — це стан з низкою різномаїтних симптомів: втома, розлад мислення, проблеми зі сном. Але так чи інакше будь-який з цих проявів стосується депресії. Скажімо, дратівливість — це доволі поширений симптом, але лише зрідка зустрічаються люди, які визнають його таким, та, як наслідок, проявляють розуміння.

Звісно, що складно бути співчутливими, коли на вас гарчать, — адже дорослі люди можуть (до певної міри) контролювати свою поведінку (тому не треба думати, що ви повинні терпіти чиєсь погане ставлення лише через її/його депресію), але дратівливість, джерелом якої є депресія, так само важко підпорядковувати собі як смуток або безсоння.

Емоційна валідація — гарний інструмент протидії, що стосується таких проявів депресії як роздратування. Емоційна валідація — це процес дізнавання, розуміння і прийняття вираження емоційного досвіду та переживань іншої людини.

Не дозволяючи людині, що має депресію, розмовляти з вами небажаним тоном, водночас ви можете проявити цікавість щодо її почуттів пов’язаних з фрустрацією та загальним виснаженням. Мені ніколи не набридне чути від інших: «Мені здається, що те, що ти переживаєш, дуже складно. Мені дуже шкода, що ти почуваєшся розгубленою й роздратованою».

5. Чуйте, сприймайте і емпатуйте

Емоційна валідація стане в нагоді не лише у випадку з роздратуванням, але так само й з іншими аспектами такої хронічної хвороби як депресія. Тут не працює логіка. Люди, що страждають на депресивний розлад, не співіснують з вами в одному вимірі. Закони, яким підкорюється ваш власний всесвіт, в їхньому просто відсутні.

Уявіть, наскільки сильно фруструє той факт, що люди навколо вас поводяться так, ніби те, що вам доводиться переживати, з чим миритись — воно несправжнє, неправільне, неіснуюче. Я відчайдушно волію вірити самій собі, коли під час свого депресивного епізоду розмірковую: «Мої друзі думають, що я важлива і їм подобається проводити зі мною час», але треба розуміти, що це звучить для мене так само безглуздо як теза: «Мої брови розміром з цілого слона».

Досить важко пояснити цю альтернативну реальність тим, хто ніколи не мали душевних недугів. Будь ласка, постарайтесь зрозуміти, що раціональний підхід аж ніяк не допоможе, тому що закони логіки банально не діють в тому всесвіті, де хворим на депресію доводиться виживати.


Хворіти на депресію обтяжливо. Моя депресія добре скерована, але поганенькі деньки все одно стаються. Та й навіть в і добрі дні я все одно витрачаю багато часу та енергії для підтримки свого настрою, сну, харчування, рівня активності і стосунків з людьми, щоб не втрачати сил до дії будь-що.

Так, це вимагає зусиль, терпіння та співчуття, щоб любити когось із депресією. І я далека від думки, що хто-небудь стверджуватиме, що це легко. Але, ми — з депресією — заслуговуємо на любов і дружбу як і будь-хто інші.

Нам потрібні ці терпіння, співчуття і любов — а особливо, коли нам випадає тяжкий день, чи тиждень, чи місяць. Ми знаємо, що це важко. Ми знаємо, що це несправедливо. Але ми любимо вас не менше, цінуємо вас і вашу підтримку настільки сильно, наскільки це можливо.

Мені неймовірно пощастило, що в моєму житті є люди, які в змозі підтримувати мене такими способами, як я описала вище. Щоб задати депресії на горіхи треба бути згуртованими.

Оригінал: https://goo.gl/AKeP5v
Ілюстрації: http://yelenabryksenkova.com