Все починається «невинно»: левова частина суспільства схвалює практику задирання школярами спідниць та платтячок у школярок, виправдовуючи це тим, що це начебто така форма загравань. «Він просто так виявляє увагу, ти йому подобаєшся!» — думаю, на пострадянському просторі майже кожна жінка хоч раз чула таке від вчителів або батьків. Й мало хто думає про те, що нормування та схвалення порушення чужих особистих кордонів не обов’язково «пройде з підлітковим віком», а виросте в ще більш огидні форми домагань.

Я хочу поговорити про проблему апскьортігу. Апскьортінг являє собою форму порушення особистих кордонів та сексуальних домагань, при котрих жінці під спідницю підносять телефон або спеціальну техніку та проводять фотографування або фільмування її тіла та білизни. Часто апскьортери знімають не тільки тіло, а й обличчя жертв й використовують такі матеріали не лише для задоволення власних еротичних фантазій, а й виставляють подібні відеоматеріали на порносайтах, безкоштовно чи за гроші.

У патріархальному світі жертвою апскьортера може стати кожна жінка. Після публікації таких матеріалів постраждала може зазнати морального тиску, знущань від близьких, однокласників (якщо вона ще школярка) чи колег або однокурсників з однокурсницями, якщо вона працює чи вчиться. Є цілі гілки на форумах, де апскьортери діляться фотографіями або відео. Що характерно, під кожним постом є ланцюжок коментарів-звинувачень, ідентичних тим, що пишуть під матеріалами про зґвалтування: сама винна, що надягла спідницю, білизна дуже виділялася під платтям вільного крою й це начебто спровокувало. В чому корінь бід? Вважаю, що у парадигмі «є жінка сакральна (мати, сестра й, можливо, донька), а є така, яка є матеріалом для задоволення будь-яких чоловічих забаганок». Ідеалізація певного кола жінок стає поганою помічницею у боротьбі за рівність. Не можна апскьортити, бити й знущатись не тому що це сестра й мама, а тому що не можна так робити по відношенню абсолютно до усіх людей.

Викривлені уявлення про те, що жертва начебто винна у домаганнях, легітимізують дії апскьортерів, вони ніяк не переслідуються законодавчо, не засуджуються зі сторінок журналів та з екранів телевізорів. Фактично постраждала від таких дій лишається сама зі своєю проблемою. Проблема вважається незначущою або взагалі уявною, поки не набуде розголосу. В Україні центри допомоги жертвам зґвалтувань або домашнього насилля є здебільшого у великих містах, якщо ж випадок апскьортінгу стався з дівчиною з маленького міста, то їй лишається або переживати потрясіння самостійно, або отримати не завжди коректну підтримку від подруг та знайомих.

Чи може одна активістка викорінити проблему апскьортінгу? Ні. Чи може допомогти викоріненню цього явища зміна суспільного ставлення до такого явища? Так. Думаю, треба давати голоси постраждалим й гендерним експерткам, феміністкам та правозахисницям для формування інформаційного поля, в якому апскьортінг буде однозначно засуджуватись. Ніхто не заслуговує на сексуальні домагання, й довжина та прозорість спідниці тут ні до чого.

Авторка: Ксенія Чубук
Ілюстрація: http://minstudio.us


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.