Безумовно, іслам, як і інші монотеїстичні релігії світу, характеризується своїми строгими патріархальними канонами, субординованим положенням жінки по відношенню до чоловіка в публічному та сімейному просторах. Однак, сьогодні, саме країни, в яких найчисельнішою групою населення є мусульмани, асоціюються у нас, як європейців, з жахливою долею жінки та її несвободою приймати рішення та діяти, згідно цього рішенням. На Заході, так само як і в Україні, активістки, говорячи про Близький Схід, найчастіше згадують про неможливість для жінки водити автомобіль, обов’язковість покривати волосся та навіть обличчя, відсутність права на вибір чоловіка тощо, звинувачуючи, при цьому, іслам та його апресині канони. Однак, на сьогоднішній день, дякуючи тим жінкам, які мають досвід життя в мусульманських суспільствах, ми знаємо, що наші уявлення та судження по відношенню до цього регіону є багато в чому спрощеними і, часто, західноцентричними; не до кінця усвідомивши всі реалії, ми схильні робити судження про релігію даних суспільств та, подекуди, навіть звинувачувати самих жінок, які сповідують іслам, в інертності та небажанні активно діяти, аби подолати бар’єри патріархального світу . Так єгипетська феміністка Наваль аль-Садааві (Nawal el Sadaawi) говорить: “Багато людей на Заході вважають, що іслам є основним елементом пригноблення жінок, але насправді це не так. Вивчаючи іслам науково, досліджуючи його походження та порівнюючи його з іншими релігіями – іудаїзмом, християнством та іншими азійськими релігіями, ми зрозуміємо, що майже всі вони мають схожі погляди на жінку. Навіть більше, багато в чому погляди ісламу навіть толерантніші ніж в інших релігіях” [ 44, с. 1 ].

Проблема в тому, що хоч медіа і часто говорять про положення жінки в мусульманському світі, всі їх аргументи, зазвичай, висвітлюються із західної точки зору, про що свідчить дискусія про носіння хіджабу, яка замість того аби посилювати жіночу солідарність в світі, навпаки роз’єднує нас, провокуючи нерозуміння між жінками з різних груп населення. Про те, що “розвинуті” держави та їх громадяські суспільства часто схильні звертати увагу тільки на проблеми, які лежать на поверхні, демонструє і дискусії про формальні права жінок в тоталітарних режимах. Так, аби задовільнити суспільну думку західного світу, влада однієї з найбільш консервативних держави в світі – Саудівської Аравії пішла на поступки і дозволила жінкам бути обраним в місцеві Ради [ 40 ], що насправді якісно не змінило їх положення в країні, оскільки, по-перше, мало хто в Саудівському королівстві дійсно вважає, що є справжні механізми реалізації цього нововведення в країні, де жінка не має права навіть зайти в міністерство, по-друге, треба розуміти, яких жінок може стосуватися ця реформа, оскільки в даній державі існує справжня ієрархія між жінками з багатих сімей – представниць ваххабістської гілки ісламу, та бідних, які, найчастіше, представляють інші конфесії. Так, жінки в шиїтських поселеннях Саудівської Аравії не мають достатньо ресурсів на освіту, та не можуть, відповідно, брати участь у житті країни. Тож, як бачимо, загальний дискурс, мало здатний спровокувати підґрунтя для суспільної справедливості, а навпаки, навіть часто приховує дійсні проблеми жінок, які не мають достатніх можливостей, аби висловитися про своє справжнє положення.

Мені, як представниці європейського континенту, яка ніколи не мала ніякого досвіду бути жінкою в мусульманському суспільстві, дуже складно говорити про іслам та його положення, так аби моя думка не здавалася такою що осуджує погляди, які відміні від ідеалів мого власного суспільства. Насправді, моя ціль не оцінити іслам та традиції суспільств, які його практикують, а проаналізувати певні його положення і практики, з точки зору положення жінки, з’ясувати наскільки, насправді, субординованою є позиція жінок по відношенню до чоловіків і якою є справжня причина цієї субординації. Задля цього я буду користуватися джерелами ісламу, перш за все Кораном (переклад рос. М.Н.О. Османова), та роботами дослідниць та дослідників, які вивчали та вивчають культуру Близького Сходу та Магрибу.


Тож у чотирьох розділах ми розглянемо образ жінки в теоретичних положеннях ісламу, її становище у практиці мусульманських суспільств, ісламістських радикальних рухів, а також боротьбу жінок різних релігій проти свавілля консервативних режимів щодо них.

1 — Жінка очима пророка: аналіз Корану та хадисів
2 — Місце та роль жінки в традиціях мусульманського суспільства
3 — Роль жінки в радикальних ісламістських течіях (аналіз практики ІДІЛ)
4 — Форми супротиву жінок в мусульманських суспільствах: фемінізм та його прояви


З проаналізованого ми можемо зробити такі висновки:

  • Коран, якщо читати його в контексті середньовічних реалій, має прогресивні положення щодо прав жінки, її свобод, так він проголошує можливість жінки володіти майном, робити власний вибір щодо чоловіка, важливість освіти та багато іншого, що на той час було надзвичайно прогресивним для суспільств Аравійського півострова. З іншого боку, не можна також занадто ідеалізувати Коран, оскільки він, поряд з прогресивними твердженнями, прямо проголошує нерівність статей в родині та соціумі.
  • Патріархальні традиції мусульманського суспільства продиктовані не Кораном, а скоріше навпаки, як було досліджено, на інтерпретацію Корану, впливає скоріше патріархальний світогляд та усталені практики, які нормалізували дискримінацію жінки. Так, як ми побачили, джерела ісламу можна інтерпретувати по-різному, Кораном користуються як ісламісти так і феміністки, намагаючись таким чином доказати істинність своїх поглядів. Через амбівалентний погляд Святого Писання на питання насилля та рівності, компроміс між різними поглядами щодо аятів є дуже складним, або навіть неможливим.
  • Як мусульманки так і не-мусульманки на Близькому Сході та Магрибі активно боряться за більш інклюзивне суспільство та свої права, використовуючи при цьому різні форми та інструменти супротиву. Мусульманські жінки, також ефективно боряться проти несправедливості та нерівності на глобальному рівні, виступаючи проти свавілля політичних режимів, транснаціональних корпорацій та багато іншого.
Авторка: Марія Демішева
Ілюстрація: Tagreed Al Bagshi


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.