Суспільство не найкращим чином поводиться з дівчатами підліткового віку. Це я відчула на власній шкурі. І хоч жінки з Феміністичної майстерні завзято кують рівність для всіх (разом із феміністками та профеміністами всього світу), на сьогодні все ще маємо сумну ситуацію. 

Зазвичай трапляється так, що людину дискримінують не за однією окремою ознакою. У тінейджерок цих ознак щонайменше дві: вік і стать. До цього можуть додаватися колір шкіри, національність, сексуальна орієнтація тощо.

Ось 5 проблем, над якими суспільству треба дійсно попрацювати, щоб перестати завдавати дівчатам шкоди.

1. Дорогу тінейджеркам у медійний простір!

Однією з головних причин перегляду телешоу, фільмів і серіалів є бажання асоціювати себе з персонажками або персонажами в них. Нам важливо бачити щось спільне з історіями людей з екрану і таким чином краще себе розуміти.

Тож яка проблема з репрезентацією дівчат в кінематографі? Наче головних героїнь підліткового віку не бракує. Але переважно вони прописані поверхнево. Якщо в житті персонажок трапляються трагічні події, рідко предметом зображення стають глибинні переживання дівчат. Ті переживання, які ми могли б зіставити з власним досвідом. Зовсім недостатньо зображеними, якщо говорити про західне телебачення, і взагалі відсутніми в українському медійному просторі є лесбійки, бісексуалки, небілі дівчата або з інвалідністю. Цей факт посилює іншування: по-перше, люди не бачать різноманітності, яка б дозволила послабити нормування, а по-друге, – це змушує самих дівчат почувати себе неправильними.

5 пасток суспільства для тінейджерок

Зображення тінейджерок лише за однією схемою – як білих, гетеросексуальних, маніпулятивних, самозакоханих, поверхневих та дурненьких – шкідливе. Якісна репрезентація важлива, тому що показує, якими ми можемо бути. Але коли телебачення непрозоро натякає, що не варто сприймати дівчат серйозно, ми фактично не залишаємо їм вибору ставитися до себе з повагою.

2. Даєш сексуальну освіту!

В Україні це питання стоїть особливо гостро. Бо якісної сексуальної освіти, яку має надавати держава, немає. Ніякої сексуальної освіти немає. І про все, що стосується тіла і сексуальності, можна дізнатися лише з чуток. Така інформація може бути неправдивою та небезпечною. Наприклад, дивно чути в XXI сторіччі, але за результатами соціологічного дослідження від 2014 року третина школярів середніх та старших класів вважають, що від ВІЛу та СНІДу можна захиститися шляхом щеплення!

У школі мають вільно та реалістично викладатися фізіологічний, а також соціальний та емоційний аспекти сексуальності.

3. Ні подвійним стандартам!

При зображенні дівчат підліткового віку в медіа акцент часто зроблений не на їхніх особистісних рисах, а на тілі.

В 15 років я вперше спробувала заробити гроші сама і кілька тижнів роздавала листівки в центрі міста. І мені не сподобалось. Значно більше, ніж втомлена спина, мене розчарувала «увага» чоловіків, зазвичай рази в 2 старших за мене. Пропозиції «піти погрітися», «гарно провести час» з ними та їхніми друзями після роботи та навіть «залишити на листівці номерок» мене відверто лякали. Було враження, ніби я роздавала оголошення «готова до сексуальної активності! Прямо зараз!» і це спонукало їх ігнорувати ввічливе «ні» й намагатися переконати мене.

підліткова сексуальність

Але разом з цим, коли дівчина свою сексуальність проявляє, то її соромлять за це, бо вона ж «маленька ще, краще б мультики дивилася».

Такі обставини подвійної нормованості, які до того ж суперечать одна одній, провокують комплекси та нездатність протистояти насиллю. Бо власне бажання дівчини засуджується, а її образ сексуалізований.

4. Повагу думкам і поглядам!

Часто на будь-яку серйозну тезу, що прозвучить від жінки, яка не є визнаною експерткою з питання, навіть не звернуть уваги. Коли ця жінка ще й підліткового віку – їй «краще взагалі рота не розтуляти».

У цей час чоловіки можуть мислити вголос на будь-які теми. Не так давно я зрозуміла (і була в шоці), що дуже часто дорослі люди, які роблять серйозний вираз обличчя й настирливим тоном щось доказують, гадки не мають, про що говорять. Тим більш, вони позіціонують свою думку не як припущення, а тільки як істину, відмінної від якої не може існувати.

Думка тінейджерок важлива, вагома і має право на існування.

Коли я 3 роки тому вдома казала, що вважаю анексію Криму неправильною, мене не питали, чому, а лише намагалися переконати в тому, що я «маленькая и глупенькая», і мені треба думати інакше.

Не треба припускати, що дівчата не можуть думати, розуміти й відчувати, або що вони поверхневі та дурні, бо це змушує їх втрачати впевненість в собі й соромитися.

5. Не списуйте можливі психічні розлади на ПМС!

Що би не відбувалося з ментальним здоров’ям тінейджерки, знайдеться хтось, хто скаже, що «нічого страшного, в неї ПМС» / «вона просто шукає уваги» / «ой, а зараз так модно шукати собі хворобу», тощо. Серйозно?

Частково ми подивилися на загальні моменти, як суспільство  може похитнути здоров’я дівчини. В кожної з нас різний досвід, який по-різному впливає на наш емоційний стан. Несерйозне ставлення до симптомів порушення психічного здоров’я може бути дуже небезпечним. Треба звертатися до спеціаліста замість звинувачування в драматизації, яку вважають однією з рис тінейджерок.


Дівчино, яка читає цей текст. Тобі може бути складно, але нехай знання про проблеми в суспільстві допомагають тобі залишатися впевненою в собі, коли хтось скаже, що твої думки не варті висловлювання чи емоції та переживання викликані ПМС. Бо ти знаєш, що це – дурня. А ми із тобою. Ти – повноцінна  особистість, ти прекрасна. 🙂

Авторка: Тетяна Міцюкова
Ілюстрації: Laura Berger
[getsocial app=”sharing_bar”]


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.