Ганна Гречишкіна стала відома, коли анонсувала старт свого унікального проекту: самостійної навколосвітньої мандрівки мотоциклом. Не складно дізнатись про небезпеки, які можуть очікувати на самотніх мандрівниць, але Ганну це зовсім не злякало.


Читати: Соло-похід – 7 порад для самостійної подорожі


Близько 12 років тому жінка вперше мала близьке знайомство з мотоциклом — записалась у мотошколу, бо мала велике бажання навчитись вправлятись із механічним конем. До цього моменту її кар’єра була пов’язана з перекладами та управлінням персоналом. Але варто було лише раз сісти за кермо, й її було вже не зупинити: Європа, країни Азії, Індія, — дивитись на світ з перспективи мотоциклістки виявилось неймовірно захоплююче. Тож, обираючи наступне місце призначення, в голові Ганни промайнула шалена думка: чому б і не навколо світу? Ідея здавалась нездійсненною та трохи лякала. Щоб добряче все зважити, мандрівниця вирішила на чотири місяці перепочити в Індії, звісно ж, із мотоциклом.

Повернувшись до України, Ганна почала підготовку, яка зайняла більше року. Майстерня, спортивний зал, вибір мотоциклу та маршруту, пошук спонсорів, моральна підготовка, — адже це не тимчасова примха, а повноцінний спланований проект, життєвий виклик самій собі.

27 липня 2013 року мандрівниця вирушила в дорогу. За майже чотири роки (на початку подорож планувалась не такою тривалою) вона встигла об’їхати практично цілий світ. Позаду значна частина Євразії, Австралія, Південна Америка та частина Північної.

Соціальна складова

«Гаслом» проекту стала відома фраза, назва промови лідера руху за громадянські права темношкірих у США 60-х Мартіна Лютера Кінга, — I have a dream. Тож про яку мрію йдеться? Чи має вона під собою соціально вагоме підґрунтя?

Ще задовго до своєї подорожі Ганна Гречишкіна разом із іншими поціновувач_ками мотоциклів брала участь у ініціативі MotoSave, спрямованій на матеріальну та моральну допомогу дітям-сиротам. У навколосвітній подорожі мандрівниця вирішила не відмовлятись від нагоди зробити добру справу. В маршруті поїздки завжди передбачені зупинки у місцях, де Ганна спілкується іх дітьми та літніми людьми, щоб розказати їм про дива, які вона бачила в дорозі, надихнути на зміни, «поділитися мрією». Сама жінка відмічає, що візити у дитячі будинки, школи та будинки для літніх людей — це для неї спосіб бути корисною цьому світу та свого роду віддяка за ті добро та підтримку, що вона отримує від людей з різних куточків планети.

Перепони

У численних інтерв’ю з Ганною часто зустрічаються питання стосовно складнощів, з якими вона стикалась. Зазвичай йдеться про економічні чи кліматичні проблеми, до яких жінка ставиться в якійсь мірі філософськи. Адже такого роду складнощі типові для будь-якої мандрівки.

Стосовно ґендерно-обумовлених складнощів не все так прозоро. Сама Ганна не фокусується на питанні, як і багато з жінок-мандрівниць, що не використовують феміністичну оптику в аналізі власного досвіду. Вона відмічає, що самотня жінка-мандрівниця, ще й на мотоциклі, в багатьох викликає щирий подив, а в деяких людей навіть переляк. Однак, на її думку, багато чого залежить від ступеню відкритості до світу, від доброї інформаційної та фізичної підготовки. Ганна застерігає інших жінок: треба мати команду підтримки та добре продумати всі деталі, перш ніж рушати. Легковажність може дорого коштувати.

У багатьох з інтерв’ю зустрічаються питання на кшталт «Як вас відпустили батьки? Чи легко дозволив поїхати коханий?», що багато говорить про несприйняття суб’єктності жінки у вітчизняних ЗМІ. На щастя, ні родина, ні [колишній] партнер Ганни, за її словами, не створювали додаткових перешкод, а навпаки по мірі сил підтримували. Цікаво, чи в багатьох мандрівників питають про бажання мати дітей та «супутника життя»? Ця мандрівниця, як показує реальність, відповідь на подібне давала неодноразово.

Як підтримати жінку-мандрівницю?

Актуальну інформацію про поточне місце перебування Ганни можна дізнатись на ФБ-сторінці.
Деталі про проект та про способи надання фінансової підтримки розміщені на сайті: ihaveadreamtravel.com